Лікарня — місце відновлення, а не дискримінації

Скільки разів за життя нам доводилося відвідувати лікаря! Здавалося б, так усе знайомо та просто: записався в електронній черзі, прийшов у поліклініку, у кабінеті в сімейного лікаря описав свою проблему, а тоді тобі дали призначення на аналізи чи рецепт на медичні препарати з рекомендаціями, як їх уживати. Однак для військовослужбовців, ветеранів і людей з інвалідністю візит до лікарні може бути ще тією прикрістю.

Спочатку воїн на милицях вистоює чергу біля одного кабінету профільного лікаря, потім спускається на поверх нижче до іншого, далі його скеровують на обстеження до фахівця, який працює на четвертому поверсі… Так у захисника або ветерана може тривати по колу день у день, поки він не дізнається про свій стан здоров’я чи нарешті не підготує документи для проходження медико-соціальної експертизи. Якби тільки це. Людей, які нещодавно повернулися з фронту, можуть спіткати неввічливе ставлення з боку медичного персоналу, недоречні запитання і тригерні фрази, що ставлять у ступор чи викликають травматичні спогади, спричинені бойовим досвідом.

Щоб зарадити неприємним ситуаціям і недокомунікації між медиками й людьми, які служили в Силах оборони, а можливо, і далі ведуть битву з ворогом, фахівці громадської організації Zdorovi вирішили провести спеціальний навчальний курс «Лікар & ветеран». Медичні заклади за замовчуванням повинні бути інклюзивними та безбар’єрними, тобто, зокрема, з дружнім до ветеранів колективом. Як цього досягти — з’ясовували разом у подкасті «Пліч-о-пліч».
Команда громадської організації Zdorovi за погодженням із Національною службою здоров’я України нещодавно завершила цикл навчально-комунікаційних тренінгів для медзакладів «Лікар & ветеран». Перед залученими фахівцями стояло завдання поміркувати спільно із сімейними лікарями, профільними спеціалістами й керівниками медінститутів, медичних комплексів та поліклінік, як можна покращити їхню взаємодію з військовослужбовцями й ветеранами, які звертаються по допомогу. На тренінгах ішлося про правила роботи з особливо чутливими категоріями пацієнтів, а також про те, що може зробити адміністрація, щоб оптимізувати роботу різних фахівців задля зменшення проведеного часу ветеранів із медичними картками, довідками й печатями в різних кабінетах.

До тренінгів «Лікар & ветеран» змогли долучитися лікарні з усіх регіонів України. Якщо говорити про харківські, то в них узяло участь понад 40 медичних закладів. Гостею нинішнього епізоду стала тренерка громадської організації Zdorovi Тетяна Кузьменко. Вона розробниця навчального курсу «Лікар & ветеран».

«Ви знаєте, яке запитання я зазвичай ставлю медичним працівникам на тренінговому навчанні? Уявіть, що ви зараз пацієнт медичного закладу й перебуваєте у стаціонарі. Скажіть собі, як ви хотіли б, щоб до вас ставилися. Те, що ви скажете, упроваджуйте, будь ласка, у свою практику», — поділилася одним із меседжів занять Тетяна Кузьменко.
Фахівчиня на практичних прикладах розповідала колективам лікарень, як лікарі у своїх громадах можуть поліпшити комунікацію із чутливими категоріями пацієнтів, до яких, зокрема, належать військовослужбовці, ветерани війни, а також люди з інвалідністю. На її переконання, емпатія та професіоналізм, терплячість, увічливість, не нав’язування і не жалощі, а натомість допомога й підтримка поглядом та усмішкою, а там, де це доцільно, і жартом — це головні стовпи доброзичливого ставлення медиків до захисників, що повернулися з фронту й нині потребують відновлення фізичних та ментальних сил.

Особливо хочеться подякувати тим колективам лікарень, яким не треба нагадувати, що таке інклюзія і повага, подякувати сімейним лікарям, що практикують пацієнто-орієнтовану медицину.

Ветеран російсько-української війни Кирило Золотарьов за останні вісім років спостерігає позитивні зміни в роботі колективів лікарень і поліклінік.

«Здебільшого мені щастило з лікарями. За останні роки змінилися і медична система, і лікарі. Змінилися не стільки медики, скільки суспільство. Під час війни до шпиталів прийшли нові фахівці, які вже не дозволяють говорити того, що можна було почути від медиків до повномасштабного вторгнення. У багатьох лікарів змінилося ставлення до військовослужбовців. Стало більше толерантності», — поділився спостереженням Кирило Золотарьов.
Айтівець Кирило став старшим солдатом 2014 року, іще на початку бойових дій проти російського ворога. «Горлівка, Савур-могила, а далі — боротьба на Маріупольському напрямку» — так описав участь у гарячих точках Донбасу Кирило Золотарьов. Специфіка його тяжкого поранення змушує ветерана періодично відвідувати хірургів. У Кирила — кульові, уламкові переломи ліктя та кульшових суглобів. Їх замінили на титанові, як і частину тазової кістки.
Сімейна лікарка Катерина Банщикова приймає пацієнтів 25 років. Коли почалося повномасштабне вторгнення, їй довелося поселитись у 26-й поліклініці, щоби вчасно надавати першу допомогу потерпілим і підтримувати людей, особливо осіб старшого віку. Невдовзі її призначили медичною директоркою цієї поліклініки. Катерина Банщикова сказала: «У спілкуванні з військовослужбовцями й ветеранами мене вразило те, що вони піклуються, щоб не злякати нас. До неприємного можна віднести суто професійне спостереження того, як через участь у жорстоких боях психічний стан воїнів змінюється, на жаль, не в кращий бік».

«Я не можу сказати, що була до чогось не готовою. Бо в Харкові я перебувала майже весь час від початку повномасштабного вторгнення. Тому знаю, що переживають люди із прифронтового міста. Я не згадую конфліктів із військовослужбовцями або ветеранами. Виникало хіба що кілька випадків, але це було пов’язано зі станом пацієнтів, не зовсім тверезим станом. Проте ми і їхні питання владнали. Я намагаюся більше слухати. Хіба що сам ветеран порушить тему війни. Стараюся бути коректною і не питаю зайвого. Під час обстеження навіть намагаюся запитання ставити дуже обережно», — поділилася своїм досвідом роботи з ветеранами Катерина Банщикова.

«Лікар & ветеран» — це тренінговий курс, що пропонує медичним працівникам інструменти для спілкування з ветеранами, військовослужбовцями та їхніми родинами — від первинного обстеження і до більш ретельного збору анамнезу, у якому можуть порушуватися чутливі питання.

Лікарня має стати місцем відновлення фізичних та ментальних сил військовослужбовців і цивільних під час війни — це побажання всіх учасників подкасту «Пліч-о-пліч».

Пліч-о-пліч