Патронатна служба «Хартії» не просто піклується про своїх, а найперше допомагає пораненим залишатися у спільноті підрозділу

Правда ж, усім нам хочеться почуватись захищеними? А якщо складно самим упоратися із труднощами, то хотілося б бути впевненими, що в нас є друг або знайомий, який буде готовий прийти на допомогу будь-якої хвилини. Так і бійці хочуть сподіватися, що в них є не тільки віддані побратими й посестри в окопах, але й надійні спеціально навчені фахівці у бригаді, які супроводжуватимуть від поранення, лікування у шпиталі й реабілітації аж до одужання. Щоб рідні та близькі воїна точно знали, до кого можна звернутися, наприклад, із запитанням, у якому медзакладі нині перебуває їхній батько. Щоб завжди мати зв’язок із бригадою у найважчі хвилини життя, якщо рідна людина потрапила в полон чи зникла безвісти.

Такою підтримкою у військових підрозділах стають патронатні служби. Двадцятого серпня минулого року Уряд України ухвалив постанову, якою запровадив службу супроводу в усіх військових частинах. Із жовтня у бойових бригадах почали створювати тилові структури супроводу або ж патронації як єдину систему роботи з пораненими, членами сімей загиблих, зниклих безвісти і полонених військовослужбовців тощо.

В одній із найсучасніших в Україні 13 бригаді Нацгвардії «Хартія» переконані: їхній боєць завжди повинен відчувати дружню підтримку спільноти підрозділу. Саме заради цього «хартійці» мають свою патронатну службу. Члени команди комплексної підтримки готові бути з військовослужбовцями та їхніми сім’ями, коли очі мокрі від сліз, з рук усе сиплеться і ви ні про що не спроможні думати, окрім як про втрату, повідомлення про безвісти зниклого або тяжке поранення коханої людини.

Як говорять у армії, так уже склалося, що із совєцького минулого Збройні сили отримали військові частини без структурних підрозділів, які опікувалися б безпосередньо потребами людини та її ментальним станом. За майже три роки повномасштабної російсько-української війни супроводом військовослужбовців і ветеранів та членів їхніх родин, інформаційною підтримкою і консультаціями займалися розрізнені організації, переважно волонтерські, або певні напрями брали на себе окремі міністерства: Міноборони, МВС, Мінздоров’я, Мінветеранів чи Мінсоцполітики.

Тепер у кожній бойовій бригаді мають з’явитися патронатні служби. Їхні фахівці супроводжуватимуть усіх, хто служить у лавах Сил оборони України, у найрізноманітніших складних ситуаціях і, що дуже важливо, підтримуватимуть постійний зв’язок із сім’ями тяжкопоранених, а також полеглих воїнів чи тих, хто нині перебуває у полоні росіян або зник безвісти. Патронатна служба — це сервісний майданчик, до якого збиратимуть усю інформацію з відділень, рот і батальйонів, а також зі шпиталів, ТЦК і волонтерських проєктів. Тут дізнаватимуться про все, що потрібно знати військовослужбовцеві та його близьким. А отже, фахівці патронатки намагатимуться вчасно та структуровано підказувати подальший алгоритм дій, а ще передаватимуть у шпиталі тяжкопораненим «бокси пораненого», у яких містяться адаптативний одяг, медикаменти, яких може бракувати, і смаколики.

Так розповіла лейтенантка Людмила Галичина про справи очолюваної нею команди патронатної служби 13 бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Хартія». За її словами, у «Хартії», де поважають гідність людини й розбудовують управління за стандартами НАТО, 2024 року заходилися створювати власний патронат, щоб нацгвардійці та їхні рідні були впевнені: їх цінують, потурбуються про їхні здоров’я, соціальний та юридичний захист, а також просто будуть поруч із людьми, які живуть між страхом і надією.

У подкасті «Пліч-о-пліч» дізнавалися, як розбудовують патронатну службу в бригаді «Хартія». Нині її бійці нищать російського ворога на Липецькому напрямку Харківщини. Гостею епізоду стала очільниця патронатної служби 13 бригади Нацгвардії «Хартія» — лейтенантка Людмила Галичина.

Пліч-о-пліч