«Офтальмологи, що оперують військових, — це немов пілоти F-16»

Лікарі-офтальмологи зазвичай називають людей, які повністю втратили зір, сліпими. Самі ж ці жінки й чоловіки здебільшого дратуються, коли про них і на них так кажуть. Тому просять говорити: «незрячі» й узагалі намагатися не акцентувати на цьому питанні здоров’я. А ще багатьох незрячих обурює, що в суспільстві побутує думка, мовляв, утрата зору — це найважче та найгірше, що може статися з людиною. А коли пояснюєш, чим живуть незрячі, як працюють і відпочивають із родиною, то одні співрозмовники воліють держатися своєї думки, а інші ще більше цікавляться можливостями й потребами слабозорих або тотально незрячих жінок і чоловіків. На думку ведучого Володимира Носкова, це взагалі дурна й некоректна справа: порівнювати, людям з якими порушеннями здоров’я та інвалідністю найскладніше в житті. Він про це думає, коли читає емоційні дописи в соціальних мережах, журналістські матеріали, присвячені військовослужбовцям і ветеранам війни, які в боях пошкодили зір або зовсім його втратили. Адже є й бійці, яким через серйозні мінно-вибухові травми доводиться вирізати очні яблука.

Як вам такі слова: «і водномить він опинився в пекельній темряві», «тепер поранений боєць відчуватиме сонце тільки за теплом проміння»? Володимир зізнався, що колись у дитинстві і його травмували такі «телепередачі про інвалідів». Але із часом він звик до маніпулятивно-емоційних рядків, що вичавлюють із читача або глядача сльозу. Тому для нього в сьогоднішньому випуску подкасту «Пліч-о-пліч» важливо було спокійно поговорити з хірургом-офтальмологом про військовослужбовців, які в результаті контузій, осколкових поранень і мінно-вибухових травм зазнають серйозних порушень зору і навіть утрачають око.

Ігор Денисов — судинний хірург. В офтальмології — сорок років. Разом зі своїми колегами-хірургами харківської міської клінічної лікарні № 14 імені професора Гіршмана від початку російсько-української війни він оперує бійців різних бойових підрозділів. Звісно, головне навантаження операцій на очах лягає на хірургів-офтальмологів Військово-медичного клінічного центру Північного регіону, який у народі називають військовим шпиталем. А в стаціонар офтальмологічної лікарні імені Гіршмана вояків привозять, як це звучить професійною мовою, після «медичного сортування поранених на кілька груп». Офтальмохірурги говорять, що перші години після травми — найцінніші. Якщо людині нададуть спеціалізовану допомогу, то вищий шанс зберегти зір.

У подкасті «Пліч-о-пліч» ви почуєте відверту розповідь харківського офтальмохірурга Ігоря Денисова про те, у яких випадках йому доводиться говорити військовослужбовцеві, що той ніколи не буде бачити, і про те, як вони з колегами радіють за воїна, коли вдається відновити тому всі 100 % зору. Він порівнює хірургів, що працюють за операційним столом із високотехнологічним медобладнанням, з пілотами F-16. А ще лікар Ігор Денисов просить своїх пацієнтів та їхні родини ніколи не впадати в розпач, бо наука невпинно розвивається, тож обов’язково винайдуть технології, що дадуть змогу працювати очам, навіть у тих випадках, коли вже на це не сподівалися.

Пліч-о-пліч