Правозахисна організація Truth Hounds разом із Project Expedite Justice презентували новий звіт про російську мережу незаконного тримання та катування у Харківській області. Дослідники встановили 29 місць незаконного тримання людей на окупованій частині Харківщини.
В основу звіту лягли 114 свідчень потерпілих, в етері Радіо «Накипіло» розповіла координаторка тренінгового центру Truth Hounds, документаторка та співукладачка звіту Марина Слободянюк.
За її словами, дослідники намагалися з’ясувати, чи були численні випадки незаконних затримань, катувань і сексуального насильства на окупованій території окремими злочинами, чи за ними стояла єдина система.
«Основним фокусом було дослідити цю велику кількість зафіксованих нами випадків незаконного затримання, незаконного тримання, катування, скоєння злочинів сексуального характеру щодо затриманих. Ми хотіли зрозуміти, чи не було там якихось повторюваних практик або організаційних спільностей у самих цих місцях катувань. Чи не було розподілення ролей між тими, хто організовував і катував затриманих, тобто чи були там ознаки дійсно якоїсь системності», — розповіла Слободянюк.
Дослідники виявили повторювані практики та ознаки організованості. За словами документаторки, масштаб зібраних свідчень дозволяє говорити не про поодинокі злочини російських військових, а про систему.
«Ця системність підсилює і навіть трохи змінює юридичну оптику. Наскільки я знаю, близько двох тисяч інцидентів воєнних злочинів у формі катувань уже розглядаються і розслідуються правоохоронними органами Харківщини. Однак вони всі розглядаються як воєнні злочини. А от саме системність і масштабність — це дві характеристики, які виводять цей злочин на рівень злочину проти людяності», — пояснила документаторка.
Вона наголосила, що дослідники побачили ознаки цілеспрямованої політики щодо цивільного населення.
«Ми бачимо, що це не просто якась хвиля воєнних злочинів пройшлася окупованою Харківщиною, а що це була дійсно організована системна політика проти цивільного населення на окупованих територіях, очевидно, з метою придушення опору, як потенційного, так і реального. І знищення будь-яких проявів української ідентичності», — сказала Слободянюк.
За її словами до катувань були залучені представники різних російських військових і силових структур.
«Якщо говорити про те, хто безпосередньо катував, то це були представники різних військових і силових структур російської армії і не тільки армії, а й спеціальних служб. Тут ми говоримо від ФСБ, починаючи до так званих “ЛНРівців”, “ДНРівців”, підрозділи яких на той момент увійшли до складу регулярної армії росії», — сказала представниця Truth Hounds.
За її словами, ФСБ відігравала ключову роль у створенні та функціонуванні мережі незаконних місць утримання.
Під час документування Truth Hounds зафіксували різні способи катування.
«Якщо говорити про катування в цілому, це побиття, тому що побиття було дуже сильним. Били кийками, прикладами, поширеним був такий предмет, як поліцейський гумовий кийок. росіяни захоплювали відділки поліції, там були ці кийки, тому ними дуже часто били. Старалися наносити удари в найболючіші місця», — розповіла Слободянюк.
За її словами, російські військові застосовували й інші методи, спрямовані на завдання фізичного болю та психологічного тиску.
«Були такі мерзені, але вигадливі методи, як, скажімо, підвішування, так званий “папуга”, коли людину підвішували, зв’язавши за спиною руки. І це додавало дуже сильного страждання і болю. Були часті випадки удушення, утоплення. Також російські військові любили постріляти над головою. Тобто імітація страти також дуже поширеним методом була», — зазначила документаторка.
Перші свідчення дослідники почали збирати після деокупації Харківщини.
«Людей ми шукали в перші місяці на деокупованій Харківщині. Це просто можна було вийти на вулицю і зайти в будь-який будинок, і спитати, представившись, звісно, хто ти і для чого. Одні розказували про інших, і так в цілому ми назбирали кілька сотень свідчень», — розповіла вона.
До звіту увійшли 114 свідчень людей, які самі пройшли через російські місця незаконного утримання.
«В основу звіту лягли 114 свідчень безпосередніх потерпілих, тобто тих, хто самі пройшли через російські катівні. Якщо робити такий більш загальний підрахунок, то ми отримали інформацію щодо більше ніж 800 людей, які потерпіли від цих злочинів», — сказала Слободянюк.
Дослідження охопило територію Харківщини, яка була звільнена від окупантів восени 2022 року.
«Це фактично вся територія деокупованої Харківщини, це була десь третина всієї області — Ізюм, Балаклія, Куп’янськ, тоді ще можна було дістатися Вовчанська, на відміну від ситуації теперішньої», — зазначила документаторка.
За словами Слободянюк, хоча російські військові мали певні критерії для пошуку людей, яких вважали небезпечними, жертвами катівень міг стати фактично будь-хто. Серед потерпілих були волонтери, люди звичайних професій, родичі військовослужбовців, колишні учасники АТО, а також неповнолітні.
«У так званій жіночій кімнаті на території Балаклійського РОВД, де була постійна основна катівня, разом із дорослими жінками була дівчинка неповнолітня, яку теж затримали. В інших камерах разом із колишніми АТОвцями або якимись родичами військовослужбовців були просто волонтери, які розвозили хліб, або абсолютно люди звичних професій, або неповнолітні», — розповіла документаторка.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Тетяною Федорковою”.
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика в нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
