Правозахисна організація Truth Hounds разом із Project Expedite Justice презентувала новий звіт про російську мережу незаконного тримання і катування у Харківській області. Дослідники встановили 29 місць незаконного тримання людей на окупованій частині Харківщини.
В основу звіту лягли 114 свідчень потерпілих, розповіла в етері Радіо «Накипіло» координаторка тренінгового центру Truth Hounds, документаторка та співукладачка звіту Марина Слободянюк.
За її словами, дослідники намагалися з’ясувати, чи були численні випадки незаконних затримань, катувань і сексуального насильства на окупованій території окремими злочинами, чи за ними стояла єдина система.
«Основним фокусом було дослідити цю велику кількість зафіксованих нами випадків незаконного затримання, незаконного тримання, катування, скоєння злочинів сексуального характеру стосовно затриманих. Ми хотіли зрозуміти, чи не було там якихось повторюваних практик або організаційних спільностей у самих цих місцях катувань; чи не було розподілення ролей між тими, хто організовував і катував затриманих, тобто чи були там ознаки справді якоїсь системності», — розповіла Слободянюк.
Дослідники виявили повторювані практики й ознаки організованості. За словами документаторки, масштаб зібраних свідчень дає змогу говорити не про поодинокі злочини російських військовослужбовців, а про систему.
«Ця системність підсилює і навіть трохи змінює юридичну оптику. Наскільки я знаю, приблизно дві тисячі інцидентів воєнних злочинів у формі катувань уже розглядають і розслідують правоохоронні органи Харківщини. Однак усіх їх розглядають як воєнні злочини. А от саме системність і масштабність — це дві характеристики, які виводять цей злочин на рівень злочину проти людяності», — пояснила документаторка.
Вона наголосила, що дослідники побачили ознаки цілеспрямованої політики стосовно цивільного населення.
«Ми бачимо, що це не просто якась хвиля воєнних злочинів пройшлася окупованою Харківщиною, а що це була справді організована системна політика проти цивільного населення на окупованих територіях, очевидно, з метою придушення опору — як потенційного, так і реального. І знищення будь-яких виявів української ідентичності», — сказала Слободянюк.
За її словами, у катуваннях брали участь представники різних російських військових і силових структур.
«Якщо говорити про те, хто безпосередньо катував, то це були представники різних військових і силових структур російської армії та не тільки армії, але й спеціальних служб. Тут ми маємо на увазі від ФСБ починаючи до так званих еленерівців і деенерівців, підрозділи яких натоді ввійшли до складу регулярної армії росії», — сказала представниця Truth Hounds.
Вона наголосила, що ФСБ відігравала головну роль у створенні й функціонуванні мережі незаконних місць утримання.
Під час документування Truth Hounds зафіксували різні способи катування.
«Якщо говорити про катування загалом, то це побиття, тому що побиття було дуже сильним. Били кийками, прикладами, поширеним був такий предмет, як поліційний гумовий кийок. росіяни захоплювали відділки поліції, там були ці кийки, тому ними дуже часто били. Старалися завдавати ударів у найболючіші місця», — розповіла Слободянюк.
За її словами, російські військовослужбовці застосовували й інші методи, спрямовані на завдання фізичного болю і психологічний тиск.
«Були такі мерзенні, але вигадливі методи, як, скажімо, підвішування, так званий папуга, коли людину підвішували, зв’язавши за спиною руки. Це додавало дуже сильного страждання і болю. Були часті випадки удушення та утоплення. Також російські військові любили постріляти над головою. Тобто імітація страти також була дуже поширеним методом», — зазначила документаторка.
Перші свідчення дослідники почали збирати після деокупації Харківщини.
«Людей ми шукали в перші місяці на деокупованій Харківщині. Це просто можна було вийти на вулицю, зайти в будь-який будинок і спитати, звісно, представившись, хто ти й для чого. Одні розказували про інших, і так ми загалом назбирали кілька сотень свідчень», — розповіла вона.
До звіту ввійшли 114 свідчень людей, які самі пройшли через російські місця незаконного утримання.
«В основу звіту лягли 114 свідчень безпосередніх потерпілих, тобто тих, хто сам пройшов через російські катівні. Якщо робити такий більш загальний підрахунок, то ми отримали інформацію про більш ніж 800 людей, потерпілих від цих злочинів», — сказала Слободянюк.
Дослідження охопило територію Харківщини, звільнену від окупантів восени 2022 року.
«Це фактично вся територія деокупованої Харківщини, це була приблизно третина всієї області: Ізюм, Балаклія, Куп’янськ, тоді ще можна було дістатися Вовчанська, на відміну від теперішньої ситуації», — зазначила документаторка.
За словами Слободянюк, хоча, російські військовослужбовці мали певні критерії для пошуку людей, яких уважали небезпечними, жертвою катівень міг стати фактично будь-хто. Серед потерпілих були волонтери, люди звичайних професій, родичі військовослужбовців, колишні учасники АТО, а також неповнолітні.
«У так званій жіночій кімнаті на території Балаклійського РВВС, де була постійна основна катівня, разом із дорослими жінками перебувала неповнолітня дівчинка, яку теж затримали. В інших камерах разом із колишніми атовцями або якимись родичами військовослужбовців були просто волонтери, що розвозили хліб, або люди абсолютно звичних професій, або неповнолітні», — розповіла документаторка.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Тетяною Федорковою».
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика в нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
