Більш ніж тиждень тому на всю країну пролунали два скандали з харківським корінням. Це скандал із телеграм-пабліком «Труха» та блогеркою Корячкою. Ми дослідили, як пабліки та блогери з мільйонними аудиторіями заробляють на нас гроші, підсовують нам російські наративи, фейки, замовні зливи й чорнушний гайп?
Журналісти читають «Труху» через професійну потребу, чітко усвідомлюючи, що все опубліковане там треба перевіряти, як і в будь-якому іншому пабліку.
Наприклад, минулого тижня локальний паблік Донеччини «Курахове» написав про двох загиблих. Освічені люди відразу зайшли на офіційний телеграм-канал голови Донецької ОВА Павла Кириленка й побачили, що насправді в Кураховому не двоє загиблих, а двоє поранених.
Усе опубліковане в пабліках потрібно фільтрувати, перевіряти й не довіряти за замовчуванням. Чому це так важливо?
«Труха» став популярним у Харкові, бо там публікували незаблюрені фото трупів, кадри моментів ДТП й новини про вбивства
До 2022 року «Труха» був харківським пабліком зі значно меншою аудиторією: на початок вторгнення росії в Україну він мав приблизно 192 тисячі підписників.
Цей паблік був популярним у Харкові через те, що там публікували незаблюрені фото трупів, кадри моментів ДТП й новини про вбивства. Вони намагалися максимально швидко подати інформацію.
«Труха» фактично поховав живу людину
Коли сталася ДТП на вулиці Одеській із Колею Харківським, який врізався в машину, від чого загинув чоловік, тоді «Труха», а за ним інші пабліки повідомили, що загинула дружина Івана Ракича, одного з депутатів Харківської міської ради, ветерана АТО. Утім, після того як адмінам пабліків почали писати люди, які знали, що жінка жива, вони цю інформацію просто прибрали. Ніхто не попросив вибачення за те, що фактично живу людину поховали.
Коли «Труха» стартувала, то мала масштабну рекламну кампанію й пропонувала гроші за контент: у Харкові були написи на асфальті й будівлях.
Максимально активна рекламна кампанія була під час мерських перегонів у Харкові
Максимально активна рекламна кампанія була під час мерських перегонів 2020 року — тоді реклама «Трухи» була просто всюди. Вони закидали ютуб своєю рекламою — з неї починалося майже кожне відео.
Сьогодні «Труха» — це вже цілий холдинг із 60 каналів. Серед них відомі такі, як «Батальйон Монако», «Доброго вечора, ми з України».
На самій «Трусі» 2 мільйони 735 тисяч підписників. Загальна кількість підписників усіх їхніх каналів — майже 12 мільйонів. Утім, не можна сказати, що це їхня сукупна аудиторія, адже цілком імовірно, що дуже часто це ті самі люди.
Раніше то був суто харківський паблік, а тепер він уже називається «Труха Україна», і є окремі регіональні пабліки Харкова, Києва, Одеси й так далі.
Вартість реклами в пабліках або блогах залежить від кількості їхніх підписників. Що робити адмінам і блогерам, щоб вони мали більше підписників? Їм треба мати трешовий та ексклюзивний контент раніше за інших. Утім, швидко не завжди означає якісно, перевірено й правдиво. Трешово — це майже завжди означає ігнорування всіх етичних принципів. Тим паче, що в Україні немає відповідальності за публікацію неперевіреної інформації в телеграмі чи інстаграмі.
Якщо за публікацію відеороботи ППО можуть притягнути до відповідальності, то за те, що якийсь паблік оприлюднив неправдиву інформацію, їхні адміни відповідальності не несуть.
Розслідування NGL Media збурило всенародний скандал із «Трухою»
Розслідування «Труханули телеграм» стало каталізатором всеукраїнського скандалу із «Трухою». Його зробили журналісти редакції NGL Media спільно з колегами з незалежного медіа «Ґрунт».
За даними дослідження Українського інституту медіа та комунікації, від початку вторгнення кількість українців, які першочергово читають новини в телеграм-каналах, зросла майже вдвічі. Кількість проведеного в телеграмі часу збільшилась увосьмеро.
У телеграмі нині офіційні канали військовослужбовців, президента, прокуратури, поліції, урядовців. Звідти ми дізнаємося про повітряні тривоги.
Найпопулярнішим каналом є «Труха Україна». За даними NGL Media, «Труха» заробляє рекламою сотні тисяч доларів щомісяця. Це стало можливим завдяки величезній кількості читачів, які щодня його читають попри неоднозначну репутацію.
Журналісти-розслідувачі протягом двох місяців досліджували діяльність «Трухи» й з’ясували не тільки імена реальних власників, але й отримали доступ до фінансової частини діяльності «Трухи».
Відстежити їхні гроші вкрай важко
Розслідувачі NGL Media запропонували адмінам «Трухи» опублікувати антирекламу на очільника одного з міст за гроші й спитали, скільки це коштуватиме. Канал «Труха Україна» попрохав за це 4 тисячі доларів, тобто близько 150 тисяч гривень. Оплату треба було здійснити на криптогаманці, тобто відстежувати ці гроші вкрай важко. Тоді журналісти NGL Media спробували підрахувати рекламні доходи «Трухи» протягом трьох місяців: з 1 червня до 31 серпня цього року.
За три місяці — майже 200 замовних публікацій
Тільки на основному каналі «Трухи» розслідувачі нарахували майже 200 замовних публікацій. Їх дуже легко відстежувати й побачити. За мінімальними розцінками, це мало б принести власникам каналу не менш ніж 600 тисяч доларів.
Інші канали цієї мережі, зокрема регіональні, теж заробляють гроші на рекламі й приносять власникам десятки тисяч доларів щомісяця.
Запитання: чи сплачують вони податки зі своїх криптогаманців?
Не все, що має красиву назву, є авторитетним виданням
Згідно з дослідженням громадської організації «Український інститут медіа та комунікації», майже половина людей упевнена, що в телеграмі публікують перевірену інформацію.
Не все, що має красиві англійські назви, є авторитетним виданням. Гарний приклад цього ситуація із «Трухою», яка регулярно посилається на жовтий ресурс Daily Mail.
Не спростовують — значить не визнають помилок
Коли «Труха» припускається помилки або коли публікує відверту дезінформацію, то канал не робить спростування зі словами: «Ми помилилися. Це була неправда». Ні, вони редагують ту публікацію, яка, наприклад, вийшла в них на каналі декілька годин тому. Далі додають до неї оновлення. Унаслідок цього в оновленні, де порядні журналісти зазвичай пишуть нову інформацію та конкретику, яка стала відома згодом, «Труха» пише зовсім іншу інформацію, яка може бути повернута на 180 градусів, що є, по суті, брехнею. А якщо вони не роблять спростувань, значить не визнають власних помилок.
Уявіть собі людину, яка, їдучи на роботу о восьмій ранку, прочитала канал «Труха», коли там опублікували якусь відверту брехню. Людина прочитала це й пішла працювати, а дорогою назад із роботи читає ввечері. Невже вона повернеться на сотню публікацій раніше, щоби прочитати й побачити це оновлення до новини, що насправді є помилкою?
Тобто та людина, яка зранку це прочитала, так і не дізнається, що їй збрехали. І вона й надалі думатиме, що інформація, яку вона прочитала, є правдою.
«Труха» пов’язана з фігурантом скандальної справи рюкзаків
Мережа телеграм-каналів «Труха» пов’язана з фігурантом скандальної справи рюкзаків Володимиром Литвином із Харкова, хоча публічно про це не говорять.
Офіційно єдиним засновником «Трухи» себе називає інший харків’янин Максим Лавриненко. Про це можна докладніше почитати в розслідуванні NGL Media. Там журналісти доводять зв’язки Володимира Литвина, який був чи навіть є бізнес-партнером Олександра Авакова (сином Арсена Авакова), що взяв на себе відповідальність за так звану справу рюкзаків і навіть поніс покарання, щоправда, умовне.
Єдиним публічним обличчям «Трухи» є Максим Лавриненко. Після розголошення інформації про зв’язки Литвина з «Трухою», вони, можливо, вирішили обрати весільного генерала Максима Лавриненка, який казатиме, що є єдиним власником і ніяких зв’язків з якимось бізнесменом немає.
Сам Максим Лавриненко попри те, що є доволі впізнаваним, дає не дуже багато інтерв’ю: у найбільш розлогому ведуча Міла Єрємєєва запитала його про заробітки телеграм-пабліку «Труха» й про те, скільки коштує реклама. За його словами, пост коштує 2,5–3 тисячі доларів.
«Труху» звинувачували в коригуванні обстрілів
«Труху» не раз звинувачували в коригуванні ворожого вогню. Відписатися від них закликали багато медійників та активістів, зокрема Сергій Стерненко. Це сталося після атаки в Дніпрі, коли «Труха» опублікувала те, чого не варто було публікувати.
На ресурсі «Фільтр» (урядовий проєкт Мінкульту, спрямований на боротьбу з пропагандою, дезінформацією та фейками) є інструкція про те, як можна визначити, чи довіряти певним телеграм-каналам. Під цією інструкцію є список інформаційних смітників, і серед них є «Труха».
Як визначити, чи можна читати телеграм-канал і довіряти йому?
На ресурсі «Фільтр» перше в списку — це тиск на емоції: якщо опубліковано жахливий, страшний і панічний контент, який тисне на ваші емоції та викликає бажання скоріше це поширити.
Якщо новина є тільки в телеграмі, то це не новина
Друге — відсутність посилань на першоджерело. Якщо новина є тільки в анонімних телеграм-пабліках, то це не новина.
Якщо інформація є тільки там і на неї не звертають уваги журналісти й нормальні ЗМІ, то це не новина.
Пабліки часто публікують, наприклад, слова прем’єр-міністра. Адміністратор пабліку, який хоче, щоб його ресурс читали й довіряли йому, як будь-який порядний журналіст, обов’язково поставить посилання на першоджерело. Якщо паблік не дає цього посилання, отже, його адміністратор не надто дбає про довіру до його каналу.
Третє — коли ви відчуваєте, що вас намагаються швидко піймати на гачок, щоб не втратити вашої уваги. Тобто коли ви бачите фрази на кшталт: «Влада про це не говорить…», «ЗМІ про це мовчать…», «Кум в СБУ сказав…», «Друг у розвідці повідомив, що…». Або такого штибу: «еті відіо удаляют отовсюду… только у нас ви сможєтє ето увідєть».
Такі фрази розраховані на легку здобич, на невибагливого читача.
Ресурси з ім’ям
Якщо канал має обличчя, наприклад: Денис Казанський, Сергій Стерненко, Павло Казарін, Сергій Притула, то це інший рівень. Ці люди здобували репутацію роками й відповідають за інформацію, яку публікують.
Навіть якщо це телеграм-канал з ім’ям, пам’ятайте, що це тільки телеграм-канал
Якщо телеграм-канал має обличчя і прізвище, то ви знаєте, до кого в разі чого висунути претензію. Якщо ж паблік анонімний, то за неправдиву опубліковану інформацію ніхто не відповідатиме.
Утім, навіть за зворотних умов маємо пам’ятати, що перед нами тільки телеграм-канал. Бо, наприклад, телеграм-канал Цаплієнка публікує дуже багато фейків.
З цим пов’язаний іще один гучний скандал, який також має харківське коріння. Щоправда, уже не в телеграмі, а в іншій соцмережі — інстаграмі.
Ідеться про так звану харківську блогерку, принаймні як її всі знають (нижче розповімо, де вона насправді перебуває сьогодні та звідки родом). Звуть її Тетяна Коряк, а в інстаграмі її знають як Корячку. Вона має мільйон підписників, що дуже багато для Харкова.
У своєму сториз блогерка написала російською мовою таке:
Блогерка послала дружину загиблого воїна, назвала бійців ЗСУ м’ясом
Окрім того, що в її словах можна впізнати російські наративи («еті грязниє ігри палітікаф»), вона називає воїнів Збройних сил України «тупо м’ясом», а визвольну війну проти росії — «імперськими війнами». І далі, у листуванні з Ганною Адамовською, дружиною загиблого воїна Олега Адамовського (поліг біля Харкова в березні 2022 року), Корячка посилає жінку туди, куди посилають російські кораблі, а потім іще й пише таке про Донецьк:
Тут для повного комплекту бракує тільки тез про те, що референдум люди хотіли провести.
Виправдовувалась і плакала
Днями Тетяна Коряк виставила щось схоже на виправдання і закрила коментарі до того відео, де сидить і плаче, розповідаючи, що вона родом із Бахмута. А ще — каже про те, що бере участь у зборах і допомагає.
Сама вона із чоловіком і донькою перебуває на Кіпрі. На цю мить вони виїхали й уже не живуть у Харкові. Блогерка намагається перекрити словами: «А я же тут памаґаю» те, що називала українських воїнів м’ясом.
Не всьому, що має мільйонну аудиторію, можна вірити
Спробуймо уявити собі одну з підписниць Тетяни Коряк, якій, наприклад, дуже подобається, як блогерка вдягається. Сьогодні підписниця дивиться на одяг Тетяни, завтра вона дивиться на її чарівну маленьку донечку, вона починає їй довіряти, бо виникає симпатія до блогерки. А післязавтра ця блогерка, перебуваючи на Кіпрі, починає вкладати їй у голову російські наративи про «ґрязниє ігри палітікаф». Звичайно, не факт, що Тетяна Коряк продалася росіянам. Вона може транслювати ці наративи, бо сама начиталася чи наслухалася чогось. Тому не все те золото, що має мільйони підписників. Це стосується й «Трухи», й інших анонімних телеграм-пабліків, це стосується також і блогерів, інфлюєнсерів, ким і є Тетяна Коряк.
Що поєднує Корячку й «Труху»? Вони не нестимуть жодної відповідальності за те, що публікують. Вам в очі й вуха транслюватимуть безліч неперевіреної та неправдивої інформації, а інколи — російські наративи. Це триватиме доти, доки ви це дозволятимете.
Ми в жодному разі не кажемо, що не треба підписуватися на блогерів або на анонімні телеграм-пабліки. Журналісти це роблять із професійного погляду, щоби прочитати якусь інформацію, а потім усе одно перевірити її.
Засоби масової інформації та журналісти завжди просять вибачення перед вами й роблять спростування, якщо дадуть неправильну або неправдиву інформацію. Ви дізнаєтеся, що вам збрехали, а у випадку телеграм-каналу, як із «Трухою», ви про це навіть не будете в курсі. І це ніяк не впливає на кількість їхніх підписників. Вона тільки зростає, на жаль. А отже, фільтруймо інформацію і не читаймо непотріб.
