У Харкові й далі діє рішення Ради оборони Харківської області, згідно з яким із міркувань безпеки театри, що не мають укриття відповідного рівня, не можуть грати на своїх сценах. Колективи вимушені проводити вистави в орендованих безпечних просторах. Радіо «Накипіло» дізналося про досвід інших прифронтових громад, зокрема Херсона та Запоріжжя.
«До лінії фронту чотири кілометри». Херсон
У Херсоні закривати театри після деокупації та в умовах загрози ударів не намагалися, розповів генеральний директор та художній керівник Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша Олександр Книга.
«Херсон звільнили 11 листопада, нам дозволили зайти в театр 19 листопада. Його пограбували, тому що росіяни там господарювали дев’ять місяців. Ми почали зразу його вимивати, вичищати та відновлювати роботу. Нам удалося вже в новорічні програми зібрати в наших шелтерах, які ми обладнали, багато дітей. Від 24 лютого в театральному шелтері протягом місяця жило 75 людей», — згадав він.
Олександр Книга сказав, що після звільнення Херсона від окупантів у театрі обладнали два сценічних майданчики — це артхаб у театральному бомбосховищі, розрахованому на 90 людей. В обох приміщеннях постійно відбуваються вистави.
«Наш театр розташований на небезпечній відстані від Дніпра — до лінії фронту чотири кілометри. З Олешків по нас, коли вилітає снаряд із танка, летить шість секунд. Ми чуємо вихід і чуємо прихід. Щоб ви розуміли, з 300 вікон у театрі залишилося тільки п’ять цілих. Вікна забито, ми працюємо», — сказав директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру імені Миколи Куліша.
Театру вдалося відновити майже 50 % довоєнного штату. 80 % колективу перебуває в Херсоні. На великій сцені театр виступає в сусідньому Миколаєві.
«У себе ми не можемо використовувати великий сценічний простір. Хоча в нас у театрі є шість сценічних майданчиків. Ми використовуємо сьогодні тільки два. Тому ми працюємо, відновлюємо великі вистави в надії повернутися до Херсона вже з великими виставами», — сказав він.
Солістка Запорізької обласної філармонії Юлія Якса зауважила, що цей заклад — єдина прифронтова філармонія, яка й далі працює.
«Ми працюємо постійно. За час повномасштабного вторгнення ми провели 380 концертів і мистецьких заходів, з яких 107 — прем’єри. У нас майже через день відбуваються концерти, на які приходить дуже багато людей. Наше місто переповнено переселенцями. Ми працюємо в повному обсязі. Коли з початком війни ухвалили рішення не перебувати на простої, а працювати, ми підтримали його. Наприклад, днями у нас відбувалася постановка “Лісової пісні”. Сорок хвилин ми чекали до початку концерту. Ніхто не розходився. У нас є два укриття по 528 місць. У театрі працює пункт незламності», — поділилася досвідом солістка Запорізької філармонії.
Юлія Якса додала, що в Запоріжжі діють хаби, на базі яких відбувається чимало заходів, фестивалів.
«Але наші філармонійні заходи ми проводимо на своїх сценах», — сказала вона.
Що із бронюванням військовозобов’язаних
Що стосується бронювання працівників театрів, то Олександр Книга зазначив, що вже вдруге театр підтвердив свою критичність.
«Ми забронювали 24 працівників. Це актори, музиканти, працівники цехів. Тому що вистава не може йти без звукооператора, без світла. У нас сьогодні декілька людей у війську, кілька наших працівників загинули на цій війні. Ми розуміємо потребу. Але я хочу сказати, що працівників культури не так багато в Україні», — прокоментував Книга.
«Наприклад, коли лінія фронту була перед Миколаєвом, наш театр працював у невеличкому шелтері. Ми грали виставу, бо відновили роботу театру. Коли я вирвався після арештів з окупації, зібрав частину колективу. Нам принципово треба було показати Херсону, що театр — це не просто будівля, це люди, які там працюють і живуть. Бо росіяни ж створювали на базі нашого театру російський театр. Тому ми приїздили в Миколаїв, коли до Херсона не можна було, він був в окупації. І там ми грали як херсонський театр», — розповів директор театру.
Солістка Запорізької обласної філармонії Юлія Якса розповіла, що 50 % військовозобов’язаних працівників філармонії заброньовано.
«Дев’ятеро людей із філармонії служать у лавах ЗСУ. Нещодавно наш режисер Андрій Романов повернувся після тяжкого поранення. Він відновився трохи, а нині працює з нами знову», — додала вона.
Ситуація у Харкові
Директор та головний режисер Харківського академічного театру музичної комедії Ігор Коваль уважає, що ставлення влади до закладів культури та мистецтва на Харківщині могло б бути ліпше. Найбільшою проблемою представник театру називає скорочення фінансування та проблеми із бронюванням працівників.
«Ми не маємо можливості прокатувати виставу в себе. Знайшли інші місця. У 2024 році ми мали бронювання. Наприкінці року бронювання зняли. Почали звільнятися люди, чоловіків немає. Жахливо. Наша влада вважає, що ми майже на простої… У нас є майданчики, де ми можемо виступати. Але нині не про це йде мова. Людям потрібне фінансування. У 2021 році ми мали 100 % фінансування. Щоб вижити без хору, без оркестру, частково без балету, без цехів, зі 100 % мені потрібно 34 %. Дайте мені ці гроші, будь ласка, нехай 66 % (фінансування — Ред.) підуть на сховище. Вони (ОВА — Ред.) дали 27 % у 2024 році, а 2025-го дали 20 %. Людям нині ми платимо гроші за вихід. Вони не отримують зарплатні, яка повинна бути… Як людям виживати? У нас працюють цілі сім’ї в театрі», — сказав Ігор Коваль.
«Сьогодні в театрі оркестру немає. З перших днів війни всі пороз’їжджалися. Хору теж немає. Ми плавно перетворилися на муздраму. І вистави в нас без балету, без оркестру, під мінусівку. Я ще раз кажу: велика проблема фінансування. З перших днів війни через тиждень ми почали давати концерти в метро. Ми їздили з виступами по області. Я два роки прожив у театрі. У мене поранило одинадцятирічного сина. Ми можемо жити й виживати. Бо ми сильні, ми — кістяк. Як у будь-якому театрі, у нас є ті, хто працюватиме без грошей. Але я ще раз скажу, що є дві проблеми — це фінансування та бронювання», — підсумував він.
На облаштування сертифікованого укриття витратили майже два мільйони гривень
Генеральний директор і художній керівник Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка Ігор Тулузов розповів, що облаштувати залу в укритті театру допомогла міська рада.
«Нам справді дуже допомагала місцева влада, зокрема — з організаційними питаннями. Були транші на 800 тисяч гривень і на один мільйон гривень. Наше укриття має статус укриття з властивостями протирадіаційного. Це дійсно безпечне приміщення подвійного призначення — і укриття, і місце, де ми можемо проводити заходи. Ми пропонуємо театрам, які базуються в Харкові, наше приміщення, сцену для того, щоб вони могли виступати й далі працювати. Але це не розв’язує проблеми. Ця проблема дуже складна й комплексна. Ситуація складна, це відповідальність навіть не міської, а обласної влади», — переконаний Ігор Тулузов.
Працівники театрів Харкова не раз порушували питання відновлення роботи на власних сценах і повідомляли про скорочення зарплати. Зокрема, для Харківського державного академічного театру ляльок імені В. А. Афанасьєва гроші збирали навіть колеги з театрів інших регіонів України. У відповідь на запити від медіа в Харківській обласній військовій адміністрації закликали дієвців культури шукати інші джерела фінансування, податися на грантову підтримку. Тим часом у ляльковому театрі й драмтеатрі імені Квітки-Основ’яненка адаптували підвальні приміщення.
В етері Радіо «Накипіло» начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов заявив, що керівники театрів мають брати на себе відповідальність за безпеку глядачів, а підстав для відновлення роботи на сценах театрів через небезпеку обстрілів немає.
