«Які у вашому дитинстві були “шахеди”?»: як харківські підлітки пояснюють європейцям війну

Підлітки із Чугуєва й Харкова презентували на Злінському кінофестивалі в Чехії свої художні короткі метри. Розповідати про власний досвід війни одноліткам-європейцям допомагає проєкт «Покоління Ніка», який створила чеська команда на честь убитої росіянами харківської мисткині Вероніки Кожушко.

Організатор проєкту Войтех Гоніґ приблизно двадцять років працює з медіа й документалістикою. Із 2024 року його команда проводила для підлітків майстеркласи з акторського мистецтва, роботи з камерою та звуком у прифронтових містах України. Осередки проєкту розпочали роботу в Харкові, Херсоні й Чугуєві.

«Ми даємо підліткам інструменти, і вони потім працюють із ними. Нам важливо, що все інше вони роблять самі. Розповідають нам про різні випадки зі свого життя [під час війни], а далі готують художній фільм, який базується на реальних подіях», — розповів Гоніґ.

Серед особистих історій підлітків — атака мутованих кавунів, що вибухають і завдають поранень уламками зі шкірок. Так побачили свої будні юнаки та юначки з Херсона.

Чугуївські підлітки розповіли про свій досвід: як це — жити в місті, навколо якого постійно літають «комарі»-дрони, і як по-справжньому відбувається онлайн-навчання. Їхній фільм «Непроханий» — це горор на 12 хвилин, знятий переважно під землею.

«Дівчата та хлопці, які знімалися, розповідали свої історії і якось зачепилися за тему того, що дрон звучить як комар. Так вони й обрали комара, щоби сховати сам дрон і розуміння того, що це щось страшне», — сказала Варвара, акторка харківського фільму.

Як правильно «читати» цей фільм — вона дізналася від дівчат із Чугуєва, разом із якими поїхала у Чехію на кінофестиваль. Але перед ним на юначок чекали знайомства з празькими школярами.

«У дев’ятьох школах ми показали чугуївський і харківський фільми. До перегляду нам могли ставити запитання про життя в Україні, а після — про фільми», — згадала Варвара.

Групи однолітків обмінювалися запитаннями на аркушах паперу. Зокрема, були такі: «Чи їли ви коли-небудь кебаб?» і «Чи є в Україні їжа?», а також більш серйозні на кшталт «Чий Крим?» і «Як ви ставитеся до української влади?».

Войтех Гоніґ уважає, що такі запитання звучать через те, що жителі Європи не уявляють, який вигляд має сучасна війна дронів в Україні і як вона змінилася за кілька років.

«Сьогодні ми можемо по-іншому передати інформацію про війну. Ми знімаємо художні фільми, використовуючи багато гумору, зокрема чорного гумору. Так ми можемо достукатися до чеських підлітків. Українські й чеські підлітки спілкуються у маленьких групках між собою, і вони дізнаються, наприклад, що використовують ту саму косметику чи грають у ті самі ігри. А вже далі, зближені, спілкуються про війну», — сказав він.

«Пралка між двома світами» — фільм харківців, який розкрив одну з найзнаковіших подій для 14-літніх підлітків: початок повномасштабного вторгнення. У декількох школах у юнок та юнаків були схожі запитання до знакових сцен фільму: «Чому ви заклеюєте вікна газетами» й «Чому персонажі ховаються на кухні?» — так школярі й студенти дізналися про травми від уламків скла, вибиті вікна й укриття у ванній.

Операторці харківського фільму двадцять два роки, вона найстарша учасниця проєкту. Їй було ніяково сидіти із чугуївською колегою Настею і казати: «Коли війна почалася у місті Насті, їй було десять, а тепер — чотирнадцять. Коли війна почалася у моєму місті, мені було десять, а тепер — двадцять два». Вона хизується рожевою аптечкою і таким самим рожевим турнікетом перед чеськими студентами, які питають: «Як ви можете поєднувати активне життя і війну?».

«Багато запитань було про те, чому під час війни ми кудись ходимо, як ми знімали, якщо в нас війна. Не всім було зрозуміло», — розповіла Варвара.

За сусідніми партами обговорюють розмір «шахедів» у масштабі до розмаху підліткових рук і факт, чому бабусі збивають дрон банкою консервації. Хтось зі студенток розчулився історією Крістіни, чугуївської акторки. За декілька днів вона розповіла її уже втретє.

«Моїй маленькій сестрі було декілька місяців, коли почалася війна. Вона вже готується до того, щоб піти до школи, і питає маму з татом, які у їхньому дитинстві були “шахеди”», — згадала юнка.

«Проблема чеських дітей або батьків у відсутності уявлення про те, що відбувається в Україні. Тобто вони беруть інформацію зі ЗМІ, й інколи я думаю, що вони уявляють усю Україну як у бойовику, де все постійно горить. Але тут паралельно можна випити смачну каву», — сказав Гоніґ і додав, що проєкт уже готують до старту в Сумах.

Учасниці зазначили, що кидати спільноту і знімання не планують. На базі проєкту вже сформувалася платформа, де юнаки та юначки з різних міст об’єднуються заради спільної роботи й подальшого навчання. А фільми та документальний серіал про створення і далі подорожуватимуть різними фестивалями світу.

Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Володимиром Носковим».

Фото: «Покоління Ніка»

 

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»