Долали російські блокпости попри небезпеку, надавали першу допомогу дорослим і дітям та жили на роботі — медики Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф від перших хвилин початку повномасштабного вторгнення рятують життя поранених унаслідок обстрілів житла та підприємств.
Спогадами про перші виклики для медиків Харківщини поділився в етері Радіо «Накипіло» Віталій Рак — лікар із медицини невідкладних станів.
Уранці 24 лютого він вийшов на зміну й повернувся додому тільки через сім місяців. Натоді російські війська стояли за його рідним селом Руські Тишки. На чергуванні в перший день повномасштабної війни Віталію разом із колегою Олегом Криветченком удалося доправити до лікарні пораненого підлітка — його прооперували в Харкові.
«З Борисівки батьки привезли сина, 15-річного хлопця, якому в грудну клітку влучив або снайпер, або якийсь уламок, — дуже важкий був стан у дитини. Хірургічне відділення розташоване в Харкові, то ми й повезли. Окружну дорогу вже перекрила військова техніка, нас не пропускали. Спасибі Олегові Вікторовичу [Криветченку, колезі Віталія]. Вийшов, на нього [росіяни] наставили автомат, відчинили двері й побачили, що там дитина з крапельницею. Тоді пропустили, і ми доїхали до лікарні», — згадав Віталій, як вони з колегою уперше побачили поранену внаслідок обстрілу дитину.
Деякі поранені гинули на шляху до лікарні через перекриті окупантами дороги. До п’ятого березня Віталій із колегами жив і працював на Північній Салтівці, але через щільність обстрілів довелося евакуюватись у 17-ту лікарню.
«Там був госпіс, ми мешкали в підвалі, чергували й виїжджали на виклики. За перший день — три вогнепальні поранення, такого за 25 років роботи не було», — розповів про режим роботи тими днями Віталій.
Віталій Рак згадав виїзди в Харківську область. З Балаклійського напрямку поранених евакуювали за допомогою тросу з прикріпленими ношами, адже міст підірвали.
«По мотузці причепили ноші, переправляли їх на другу сторону. Там друга швидка забирала й ушпиталювала: кого в Зміївську лікарню, кого в шпиталь — залежно від важкості поранень», — розповів Віталій.
Через адреналін і навантаження страх не відчувався, сказав лікар. Усвідомлення можливих наслідків приходило із часом, але першочерговою метою був порятунок людей.
Повністю інтерв’ю з медиками швидкої слухайте в програмі «Накипіло з Володимиром Носковим».
Фото: соцмережі КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф»
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
