Про готовність Харківщини до опалювального сезону ведучий ранкового етеру Володимир Носков спілкувався з радником начальника Харківської обласної військової адміністрації Сергієм Магдисюком.
— Який сьогодні рівень готовності енергетичної інфраструктури до опалювального сезону на Харківщині?
— Є декілька ступенів готовності до воєнної ситуації: перший, другий і третій. Станом на сьогодні в нас усі об’єкти критичної інфраструктури захищено першим рівнем готовності. Також триває робота щодо забезпечення другого рівня готовності.
Ми закрили всі важливі вузли на всіх котельних підстанціях габіонами з піском. Габіон — це такий виріб, що має різні розміри, він може бути або з металевої арматури, або із сітки різних форм. У нього засипають пісок, що витримує попадання уламків, якщо не було прямого влучання. Він захищає критично важливе обладнання на станціях від уламків, вибухової хвилі тощо.
— Усі ТЕЦ і котельні неможливо сховати під землю, але чи можливо сховати в укриттях і бомбосховищах головні вузли та пульти керування?
— На кожній ТЕЦ є такі пульти керування: основний і допоміжний, який сховано в бомбосховищі. Якщо починається обстріл, персонал спускається в бомбосховище й звідти керує всіма процесами на станції, як-от зупинкою та запуском.
Основний пульт працює в мирний час, коли немає обстрілів. Допоміжний пульт, що під землею, працює під час обстрілів.
— Чи встигнуть працівники перейти в підземні укриття за 40 секунд, доки летить ракета?
— Якщо йдеться про Харків, то це неможливо. Утім, якщо ми говоримо про віддалені райони на кшталт Лозової, то туди ракети С-300 не долітають — там уже є загроза від «шахедів» і крилатих ракет. Якщо триває повітряна тривога, то персонал має змогу спуститися вниз і звідти керувати об’єктом. Але місто Харків, на жаль, усе ж підпадає під ту зону, куди долітають С-300.
— Яких збитків зазнала Харківщина за минулі зиму й осінь від руйнування критичної інфраструктури російськими загарбниками?
— У фінансовому еквіваленті дуже важко порахувати. Наслідки обстрілів — це точно мільярди гривень. Не мільйони, не сотні мільйонів, а саме мільярди гривень.
Держава виділяє допомогу на ТЕЦ-3. Оскільки ТЕЦ-5 — приватна станція, то держава не може надавати фінансову допомогу. Але ТЕЦ-3 отримала гроші на відновлення.
— І що там устигли зробити? Котли замінити?
— Нас чують не тільки наші слухачі, можуть чути й інші, але процес триває. Частково обладнання буде запущено до початку холодів, частково — до нового року.
Я не буду говорити конкретно з прив’язкою до об’єктів. Ми готуємося до різних ситуацій, обладнання відновлять до роботи.
— Минулого року влада розповідала про серйозні руйнування енергетичної інфраструктури на деокупованих територіях Харківщини: котелень, тепломереж тощо. Можете розказати про рівень руйнувань там і що вдалося зробити за літо?
— Насамперед це стосується Балаклії, Ізюму й Куп’янська.
У Балаклії були невеликі пошкодження котелень. Щойно її звільнили, ми відразу приїхали туди й оглянули всі котельні, об’єкти критичної інфраструктури: водоканальні й енергетичні.
Насамперед стояло завдання щодо Балаклії: у дуже стислий строк надати постачання електроенергії до міста, що й було зроблено. Потім — подати воду до міста, що також зробили. Нарешті, ми розбиралися з теплом.
Котельні залишилися більш-менш цілими. Прямих влучань не було. Вони розміщувалися поруч, тож були ушкодження від вибухової сили.
Дуже швидко надали гроші з обласного бюджету, відновили периметр скління, відремонтували покрівлю, пошкоджені вводи в котельні також полагодили. Балаклія оперативно розпочала постачання тепла, електроенергії та води своїм мешканцям.
— Тобто найбільше постраждав Ізюм і Куп’янськ?
— Я сказав би, що найбільше постраждав Ізюм. У Куп’янську після деокупації всі котельні залишилися в робочому стані — їх прямо не атакували. А в Ізюмі тривали бої, там центральну котельню зруйновано повністю. Ті котельні, які можливо було, відновили разом із міською та районною владою. Відновити центральну котельню виявилося неможливо, принаймні в ті строки, які ми мали. Тому вирішили надати фінансову субвенцію на 60 мільйонів гривень для міста Ізюм, на яку закупили модульні котельні, що забезпечують увесь той сектор, який живився від центральної котельні: житлові будинки, установи, соціальні об’єкти, лікарня, школа, дитсадок. Цього вистачить, щоби пройти опалювальний сезон.
Наступного року міркуватимемо над тим, як реконструювати центральну котельню.
Цього року та частина Ізюму, що опалювалася торік зі стаціонарних котелень, так і буде опалюватися, а центральна частина міста опалюватиметься з модульних котелень.
— Який вигляд мають і як працюють модульні котельні?
— Це морський контейнер, у якому міститься все обладнання: від бункера до котлів. Туди ж підводять трубу й генератор для автономної роботи. Працюють вони на всіх видах альтернативного палива: дровах, пелетах, щепах. Тобто на всьому, що з деревини.
Якщо ми розглядаємо постійне користування, то до них іще треба під’єднати електроенергію та підвести воду.
— Які є труднощі із заживленням через розмінування ділянок землі, під лініями електропередач?
— Енергетики готові працювати, але було багато випадків, коли підривалися аварійні машини, гинули робітники Харківського обленерго.
Майже все, що можливо було під’єднати, ми під’єднали. Сьогодні в нас приблизно 70 непід’єднаних невеликих сіл або селищ. Роботу постійно проводять, триває під’єднання, але затримка не через людський фактор і матеріали, а саме через розмінування.
Якби була можливість прискорити розмінування, то все було б швидше, але дякуємо за те, що робиться. Бо це дуже небезпечна робота, тому що йдуть посадки, неможливо вручну пройти та розмінувати, для цього потрібна спеціальна техніка, якої, на жаль, ми маємо не дуже багато, до того ж не тільки в області, але й в країні. Техніка підривається, постійно виходить із ладу, її потрібно ремонтувати.
— У яких громадах розташовані ці непід’єднані населені пункти?
— Це Ізюмська, Вовчанська та Дворічанська громади, але найбільше на Куп’янському напрямку. Там постійні обстріли та постійне вимкнення.
— Як допомагають людям у цих громадах?
— Соціально незахищеним верствам населення місцева влада надає дрова, якщо є змога — буржуйки.
Минулого року це було на рівні держави: виділили гроші для Харківської області й надавали допомогу саме соціально незахищеним верствам населення, тобто пенсіонерам або людям, які отримують субсидії. Вони отримували допомогу дровами ще й від держави. Наскільки мені відомо, нині обговорюють, щоб і цього року надали таку допомогу.
— У Вовчанській громаді ситуація із забезпеченням блакитного палива особлива. Газ ми отримували через російське шебекіно. Тепер зрозуміло, що ми від цього відмовилися. Як там будуть опалювати?
— Таких точок, де розміщувалися тупикові гілки заходу блакитного палива з території країни-агресорки, в Україні було три. У нашій області це місто Вовчанськ і частина Вовчанського району. Тобто там засувка розміщується в місті шебекіно, і її перекрили. Газу вже з минулого року не надають мешканцям. Утім, жителів у Вовчанську залишилося небагато.
Централізованого опалення в місті не буде, бо котельні частково або повністю зруйновано. Запас пелет, який був, також потрапив під обстріл і вщент вигорів.
Ми посилили електромережі, побудували пелетні котельні, поставили котли на центральні котельні Вовчанська. Це допомогло б нам забезпечити житловий багатоповерховий фонд опаленням, але сьогодні там постійні обстріли. Мешканців у багатоповерхових житлових будинках майже не залишилося, місцева влада просить усіх за змоги звідти евакуюватися.
У приватному секторі люди опалюються дровами чи буржуйками. Електроенергію подають, ми будемо підтримувати її за змоги. Якщо будуть прориви, то виїжджатимуть аварійні бригади, щоб відновлювати, але якщо обстріли ставатимуть частішими й не буде можливості, то, звісно, Харківобленерго не зможе швидко надати людям змогу користуватися електроопаленням та електроенергією.
— Минулого тижня голова компанії «Нафтогаз Україна» Олексій Чернишов в етері національного телемаратону сказав, що Україна вперше розраховує пройти майбутній опалювальний сезон лише завдяки газу власного виробництва. І розрахунки підтверджують, що це можливо. До чого готуватися людям на Харківщині? Чи треба буде економити, чи не стане трохи холодніше в наших домівках?
— Газ справді є у сховищах, договори на його постачання тепловими підприємствами Харківської області вже підписано.
Газ ми по-максимуму намагатимемося економити. Ситуація в країні складається так, що потрібно економити й газ, й електроенергію. Але якщо воєнна ситуація сприятиме нам у повному обсязі надавати послугу, то її надаватимуть. Утім, якщо будуть прориви, атаки, пошкодження газопроводів, електромереж і теплотрас, то люди мають ставитися до цього з розумінням.
— Нині навчання в школах немає, закладів культури не використовують, але чи буде якесь мінімальне опалення цих об’єктів, чи все-таки ви відмовитеся заради того, щоб зекономити на газі?
— Ні, не відмовимося, їх потрібно підтримувати. Бо якщо їх не опалювати, то вони руйнуватимуться, і потім їх буде набагато дорожче відремонтувати й привести до нормальних умов експлуатації.
Мінімальна температура в цих приміщеннях постійно підтримуватиметься для того, щоб вони не зруйнувалися ані зсередини, ані ззовні.
— Чи є якісь поради й рекомендації щодо того, як кожен із нас сьогодні може підготуватися до того, на чому можна заощадити та як утеплити свої квартири?
— По-перше, якщо це багатоповерховий будинок, то важливо спілкуватися із сусідами, щоб жити одним колективом у будинку. Не вважати, що, мовляв, сусід економить, а я буду цим користуватися: під’єднати три обігрівачі, ставити бойлер і тому подібне. Важливо ставитися з розумінням до того, що потрібно всім об’єднатися та разом пройти цей опалювальний сезон.
По-друге, може, воно й не так гарно звучить для людей, але якщо ті люди, які матимуть змогу хоча б частково сплачувати послугу, то це потрібно робити, бо це дасть можливість компаніям швидко реагувати на ті виклики, що складатимуться під час опалювального сезону. Бо рівень заборгованості за тарифами в нас нині становить приблизно 50 %.
