Мешканка Салтівки Олена ― пенсіонерка, вона приходить мало не щодня і чекає на обід у FuMi Caffe. За її словами, готують тут смачно: «Видають першу, другу і третю страви. Суп, іноді борщ бува. На друге ― макарони, підливка, м’яса шматочок або котлетка. Салатик, свіжа капуста, редиска. Ще й хлібця дві скибочки та компот. Тож господар ― молодець».
Свої побажання жінка висловлює 75-річному японцеві Фумінорі Цучіко, який разом із Наталією Грама відкрив у Харкові FuMi Caffe.
Фумінорі Цучіко родом із Токіо, він приїхав до України 20 лютого 2022 року. Тоді йому з посольства повідомили, що треба залишити країну. Він переїхав до Варшави, а за три дні почалося повномасштабне вторгнення. Опісля Фумінорі повернувся до Києва, де долучився до волонтерського руху. Там він почув про біженців, що живуть у харківському метро, тому вже наприкінці травня минулого року приїхав до Харкова.
На кухні закладу пахне кропом і випічкою. Тут пораються три працівниці: кухарка Ірина, а також дві помічниці ― її тезка Ірина й Оксана.
У сьогоднішньому меню ― суп, пшенична каша з підливою, макарони, а також варена курка із салатом.
У кафе готують українські страви. Фумінорі каже, що йому не подобається японська кухня, натомість він дуже полюбляє борщ, пиріжки й картоплю. За його словами, вони вирішили готувати українські страви, бо українці визначають Україну: «Я вам тільки допомагаю. Роблю все можливе, щодня».
М’ясо готують щоденно, але раціон намагаються урізноманітнювати, тому щодня меню різне. «На завтра ми будемо дивитися за продуктами, які ми маємо. Усі разом зберемося і плануватимемо, що готувати», ― розповідає Оксана, нарізаючи кріп для страв. За словами кухарки Ірини, коли варять борщ, то до нього випікають пампушки із часником.
Уранці всі робітники й робітниці працювали разом: чистили й нарізали овочі, випікали булочки. Потім частина працівниць лишилася на кухні, а решта пішла роздавати страви. Як розповіла Ірина, переважно до них приходять бабусі, дідусі й діти.
Раз на тиждень, щоб потішити дітей, роблять гамбургери, а Фумі (так місцеві називають Фумінорі) роздає їм цукерки: «Він, коли дітей бачить, сам вибігає до них і несе пакети з подарунками», ― говорить Ірина.
До кафе приходять діти різного віку, тому працівники стараються, щоби всім було цікаво й корисно. «Коли мами з немовлятами приходять, то Фумі дає їм підгузки, вологі серветки, дитячі пюре», ― розповідає Оксана.
Торік працівниці кафе під час обстрілів перебували вдома на Салтівці. Утім, коли було надто небезпечно, то спускалися у метро. Там вони й познайомилися з Фумінорі. Тоді він протягом семи місяців жив із харків’янами в метро й допомагав роздаючи ліки. Мовного бар’єру між ними не було: японець трішки володіє англійською, а також користується перекладачем на телефоні й жестами.
У грудні 2022 року, коли залишатися в метро вже не можна було, Фумінорі почав орендувати квартиру. Тоді він став роздавати гуманітарну допомогу, а потім вони разом із Наталією вирішили готувати безплатні обіди.
За словами Фумінорі, такі дитячі кафе існують у Японії. Ідея відкрити подібне кафе в Харкові виникла в нього ще давно, але він не мав на це грошей.
Тоді через соціальні мережі японець вирішив донести до своїх земляків інформацію про те, що потребує грошей, щоб відкрити кафе, де безплатно роздаватимуть обіди дітям та іншим людям, які постраждали внаслідок війни, розв’язаної росією.
У березні Фумінорі вдалося зібрати гроші, а у квітні ― відкрити кафе. «Люди тут перебували під час активних бойових дій, вони не мали роботи. Тому щоранку кількість людей, які нишпорять у сміттєвих баках, зростала. Якби кафе не відкрилося найближчим часом, деякі люди померли б від голоду, бо вони не мали де брати їжу. Адже незалежно від того, має людина роботу чи ні, вона все одно щодня хоче їсти. Тому кафе відкрито щоденно, у всі свята», ― розповідає він.
На стіні в кафе на жовто-синіх аркушах висить звіт, на якому ієрогліфами написано імена тих, хто долучився до допомоги. Фумінорі пише його, щоб японці розуміли, на що саме витрачають свої гроші, а також надсилає світлини через соціальні мережі.
Утім, заклад підтримують не тільки японці, але й українці, зокрема місцеві мешканці. За словами кухарки Ірини, харків’яни несуть дуже багато: хто ― кілограм борошна, а якось дехто приніс п’ять кіло ячної крупи. Також приносять, моркву, олію, м’ясо курки, різноманітні консервації, варення, помідори й огірки. З усіх цих продуктів потім і готують страви.
Ті, хто їде з дачі, приносять зелень: кріп і цибулю. Зранку один чоловік приніс горіхів ― їх планують використати для випічки, солодощів або каші.
У деяких людей діти поїхали з Харкова, а вдома лишилися їхні іграшки. Тому вони збирають їх і приносять до кафе, а Фумінорі роздає їх дітям.
Попри те, що кафе має пічку, конфорку, два столи, морозильні камери й посуд, дечого на кухні все ж немає. За словами кухарок, бракує додаткової пари столів, щоб різати хліб і замішувати тісто, а ще ― полиць і кількох каструль. Також потрібна людина, яка могла б встановити витяжку. «Сама витяжка є, але робочих рук, щоб її встановити, немає. Якби знайшлися люди, які поставили б нам витяжку, то ми були б вдячні, бо нам дуже спекотно», ― каже Оксана.
Місцеві мешканці не раді фільмуванню: одразу пригадують, як минулого року російські окупанти завдавали ударів по пунктах видачі гуманітарної допомоги.
Кухарки ж кажуть, що боятися їм нема коли, а втім, за кожну хвилину життя дякують ЗСУ: «Якось побачили, як поруч кафе проходили хлопці у формі, то ми затягли їх і нагодували супами й кашкою. Вони нам дякували, а ми ― їм».
Фумінорі планує відкрити друге кафе в липні неподалік станції метро «Студентська». Зупинятися на цьому теж не збирається і хоче відкрити заклади неподалік інших станцій Салтівської лінії: «До жовтня відкриються ще два кафе, перш ніж настане зимовий період».
Після війни Фумінорі хотів би відкрити в Харкові школу для дітей, які втратили батьків. «У будь-якому разі війна триває довго. Діти втрачають можливість здобути освіту. Багато дітей не відвідують уроків, а деякі з них ― осиротіли. Їхні батьки загинули на війні, а матері ― від ракет. Тому хотілося б відкрити школу-інтернат. Сила освіти є дуже важливою для відбудови України. Якщо не здобути належної освіти, то можна повторювати власні помилки знову і знову. У всьому світі є диктатори. Тож демократична освіта ― абсолютна потреба», ― каже японець.
Фумінорі продав свій будинок у Японії. У вересні 2021 року мав намір переїхати до Варшави, але російські загарбники зруйнували його плани, тепер переїжджати з Харкова він не планує: «Я маю сильне бажання підтримати українців. Я буду тут, доки не помру». На стінах кафе висять малюнки, які українські діти намалювали для Фумінорі, щоб подякувати йому; поруч із ними ― малюнки японських дітей. «Я отримав багато повідомлень з Японії. Японські діти також категорично виступають проти війни, кажучи, що це дуже небезпечно… Я вірю, що ми обов’язково переможемо росію. Демократія завжди перемагає», ― висловлює упевненість Фумінорі.
