Фронтмен гурту O.Torvald Женя Галич називає Харків містом, в якому народився гурт.
Про це він розповів в етері Радіо «Накипіло».
«Я завжди щасливий у Харкові. OTorvald народився в Харкові. В клубі “Черчилль” в 2005 році ми зіграли свій перший концерт. Там було дуже багато постійних зустрічей, гарних емоцій. Ці валяння під зорями на площі, там, де цілується пара. Піца з буфету. Прекрасні спогади, насправді», — згадує музикант.
Для нього Харків початку 2000-х — це простір свободи із вузькими вуличками, клубами, молоддю.
«Я взагалі дуже люблю Харків за його вулички, за його альтернативність. Пам’ятаю, що коли ми жили ще в Полтаві, ми приїжджали в Харків, а тут був магазин “Staff” — скейтерський. І я його повністю скуповував. Я відкладав гроші в Полтаві, щоб приїхати і тут щось купити собі. І перші кросівки Vans у мене з’явилися саме через те, що я був у Харкові. Вперше я тут побачив людей з дредами в 2000-х», — пригадав Женя Галич.
Він додав, що після повномасштабного вторгнення це місто стало для нього не тільки містом юності, а й містом війни.
«Ця ностальгія в мене лишається. Звичайно, зараз усе змінилося. Я і воював під Харковом. І був у таких місцях, які б я не хотів запам’ятовувати. Так сталося, що Харків поранений. Його потрібно підлатати. І він обов’язково виживе, і все буде добре. Тому хочеться, щоб усе було класно в цього міста. Бо воно суперпроукраїнське, суперщире», — сказав музикант.
Перші місяці повномасштабної війни він згадує як суцільне виживання.
«Мені було дуже страшно. Війна — це дуже страшна річ. І я не міг думати про музику, тому що в мене працював інстинкт самозбереження. В перші дні повномасштабки мені було страшно, небезпечно, брудно, холодно. Тому про музику я не думав», — зізнається музикант.
«Навіть у найтемніші часи мене з темряви виводила музика. Так завжди було. Навіть коли зовсім погано, тобі просто потрібно побути на самоті, щоб заглушити всі ці страшні думки, які є в твоїй голові. Я слухав музику, я писав музику, я грав музику для побратимів дуже тихо або просто співав якісь дебільні пісні. Наприклад, іде обстріл страшний, ми співаємо дуже тихо “Ой, Марічко, чичері” або “Ой, на горі два дубки”. Музику не можна кидати взагалі. Музика — це найсильніший вид мистецтва, на мій погляд, який може давати можливість як справлятися з емоціями, так і переживати їх», — підсумував він.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Алікою Піхтеревою”.
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
