Як відрізнити, який дрон летить? Чи можна відрізнити свій від чужого? Де краще ховатися, якщо атака безпілотників заскочила на вулиці? Чому дрон із маленьким набоєм-олівцем може бути небезпечнішим за той, що несе великий боєприпас?
У новому випуску програми «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло» Марія Малєвська й Олександр Бринза побували на тренінгу із дронової безпеки від спецпризначенців групи «Гострі картузи» окремого загону «Омега» Нацгвардії. Частина «Гострих картузів» нині працює на Костянтинівському напрямку, а частина — користуючись нагодою, поки вдома в Харкові, навчає військовослужбовців і цивільних. Свіжий репортаж саме з такого тренінгу, що його недавно бійці провели для студентів Харківського національного університету імені Каразіна. Рушаймо.
У безпечному просторі університету, де минулого літа відбувався «Літературний ярмарок» Сергія Жадана, на столах розкладають набої різних калібрів, усілякі безпілотники, детектори дронів і пристрої РЕБ. Бійці групи спецпризначення «Гострі картузи» готуються до тренінгу. Поки студенти не зійшлися, говоримо з командиром на позивний «Залізняк».
— Дуже доречно проводити ознайомчі й безпекові заходи в таких містах, як Харків, бо сьогодні майже щодня по ньому бʼють ударні дрони, «Молнії» та літаки іншого типу; долітають до Харкова вже й FPV. Щоб убезпечити себе, урятувати себе та своїх рідних, потрібно знати, якою є небезпека, які на вигляд ці дрони, як вони звучать, як їх відрізнити — чи то бойові, чи то розвідувальні.
— Чи реально в цивільному місті втекти й урятуватися від дрона?
— Так, звісно. Це взагалі набагато простіше, ніж може здаватися. Ми жили в містах, наближених до лінії фронту, там, де по одному невеличкому містечку вдень били по 120–150 FPV-дронів, десятки «Молній». Ми проживали там упродовж тривалого періоду, і за цей час ми закумулювали велику кількість знань, якими сьогодні ділимося із цивільними людьми та військовослужбовцями з інших підрозділів. Звісно, місто — це великий щит. Місто — це дуже багато будівель, споруд, які є безпосереднім захистом. Це місце, де можна сховатися від дронів і небезпек. Найголовніше — знати, як поводитися, і знати, яка на вигляд ця небезпека. Особливим експонатом сьогодні буде цей дрон на оптоволокні. Саме такий дрон декілька місяців тому залетів у Харків, у П’ятихатки. Було декілька ударів такими дронами. Ці дрони вже вільно літають по Руській Лозовій і Руських Тишках, становлячи найбільшу небезпеку.
До авдиторії сходяться студенти різних курсів і спеціальностей. Владислав Гонтарук навчається на третьому курсі за спеціальністю «публічне управління та адміністрування».
— Я живу в Харкові, біля станції метро «Перемога» — це околиця міста, яка розташована близько до Дергачів і П’ятихаток, де часто прилітає. Я, як, мабуть, будь-який харківський містянин, бачив уже багато і дронів, і «шахедів», і всіляких «Молній». Наприклад, учора ввечері приблизно о пів на першу ночі над нашим районом пролітали «шахеди». Ми ховаємося у коридорі — не нехтуємо правилами небезпеки. Місяць тому місто часто обстрілювали саме реактивними «шахедами». Якось, коли я був у «Кулиничах» біля станції метро «Університет», у мене над головою пролітав реактивний «шахед». На жаль, у мене є такий досвід, як і в будь-якого харків’янина.
— То ви вже на слух відрізняєте реактивні «шахеди» від звичайних?
— Так. Мабуть, так.
Тренінг буде недовгим — приблизно півтори години, але за цей час бійці «Гострих картузів» устигнуть показати купу всього й навіть політати просто в авдиторії.
— Можливо, ви чули про нас, бачили якісь відоси. Ми військовослужбовці, а колись були цивільними. Коли почалася війна, ми мобілізувалися і пішли захищати наше місто, наш Харків. Сьогодні ви, мабуть, щодня чуєте роботу ППО. Чуєте й бачите, як бʼють ось такі дрони по заправках, залітають у будь-який район нашого Харкова. Ось ми бачили, коли прилітає отакий FPV-дрон, шукає ціль, якусь автівку або кого можна уразити. Це рівно рік тому було. Люди саджали картоплю і спостерігали за прольотом дрона. У дроні ж є штучний інтелект, який реагує на теплове випромінювання людини й автоматично наводиться. Тоді він, на жаль, убив цих людей. Сьогодні суть нашої з вами зустрічі в тому, щоб ми показали вам ці засоби й розповіли, як вони працюють.
Командир «Гострих картузів» Олександр іще чотири року тому не знав усього цього, що розповідає сьогодні студентам. До «великої» війни він вирощував полуницю у передмісті Харкова й вів про це блог на ютубі. У перший день вторгнення вони з братом Антоном створили групу «Гострі картузи», до якої увійшли самі тільки добровольці в цивільному та зі зброєю, яку тоді змогли знайти. Це вже тепер вони — частина окремого загону спецпризначення «Омега» Нацгвардії, а тоді вчилися у бою.
Антон Спіцин, натоді вже один із найкращих пілотів в українському війську, загинув у лютому 2025 року. Восени того самого року «Гострі картузи» втратили ще одну людину: Марину Воронцову.
Сьогодні побратими Антона й Марини розповідають військовослужбовцям і цивільним, як вижити в зоні ураження. Говорить боєць «Гострих картузів» на псевдо «Жора»:
— Ви скажете: «Ми не військовики, тож навіщо воно нам треба?». Але якщо ви можете розпізнати, який снаряд, візуально побачити, із чим прилетіло, у вас набагато більше шансів урятуватися. Правильно вибрати собі прихисток, куди сховатися, правильно вибрати тактику, що робити в разі прильоту того чи того дрона з тим чи тим зарядом. Ось ми бачимо два однакових дрони, але із двома різними зарядами. Здається, цей великий більш загрозливий. Але все навпаки. Цей великий розраховано уразити велику броньовану техніку, знищити танк. Але якщо він улучить десь поруч, упаде метрів за п’ять-десять від вас, то, найімовірніше, він не завдасть вам жодного ушкодження, бо розрахований на кумулятивний потік. Це вам, мабуть, і не потрібно. А ось цей невеликий у народі називають «олівець» чи «морква», але він уламковий. У радіусі 15–25 метрів, якщо він вибухне над кимось у гілках чи просто впаде за 15 метрів від вас, то може завдати великої шкоди вашому здоров’ю. Ось ми бачимо крило типу «Молнія». Це справжнє бойове крило.
Доповнює командир «Гострих картузів» Олександр «Залізняк»:
— Чи чули ви про «Молнію»? Усі, мабуть, уже чули, так? Дуже часто б’є по місту, по центру. Ось нещодавно на 23-го Серпня у квартиру от із таким боєприпасом залетіла, то пів квартири зруйнувала. Отаких дронів росія у бік України випускає щодня сотні: буває по 300, по 500 штук. Бували такі напрямки, на яких ми стояли, де по 250 таких «Молній» пролітало за дві години. Як ви думаєте, скільки може коштувати такий дрон? Його ціна сягає приблизно 1500 доларів. Кілька місяців тому в центр Харкова прилетіли дві ракети «Іскандер», якщо не помиляюся. Одна ракета в середньому коштує від шести до 12 мільйонів доларів. Уявіть, туди прилетіло щонайменше 12 мільйонів доларів, зруйнували одну будівлю. На ці 12 мільйонів скільки вони можуть запустити таких «Молній»? І, на жаль, може бути така ситуація, як на Донбасі, коли по Краматорську й Костянтинівці щодня бʼють просто сотні таких дронів.
«Жора» й далі знайомить із засобами ураження:
— Перше — це те, що вона дуже дешева. — Бере «Молнію» у руки. — Ви бачите, що її зроблено, як ми казали, з алюмінієвих розкладачок. Пам’ятаєте, такі були? Просто алюмінієві трубки, фанера, два електромотори, і все. От така катапульта запускається з пульта й летить. Не треба багато людей, не треба багато техніки, щоб запустити її. Тут є камера, є ще в крилах камери, їх багато різновидів.
Пілот «Гострих картузів» із позивним «Тоні» ставить на підлогу перед авдиторією невеликий безпілотник. Зараз студенти вчитимуться відрізняти небезпеку за звуком.
«Залізняк» пояснює:
— Тобто, коли ви чуєте такий звук, це звук небезпеки. Що треба робити? Одразу ховатися. Шукати місце, підвал, будівлю, де можна сховатися.
«Жора» доповнює:
— Золоте правило на фронті: немає свого дрона. Якщо це не ви запустили його, усі дрони — ворожі. Не можна думати, що це, мабуть, наші запустили, зенітні. Вони теж можуть упасти й наробити шкоди.
«Залізняк» додає:
— Це дуже така велика помилка. До речі, учора показували, як із «Гербери» скидали такі дрони. Цей дрон може пролетіти 18–20 кілометрів. Загалом не дуже багато через заряд батареї, бо в нього невеличка батарея, сідає заряд — і він більш ніж на 20 кілометрів не залетить. Але якщо його посадити на таке «таксі», то його можна занести; його заносять і на 80, і на 70 кілометрів, і далі, і ближче. Тому така небезпека вже сьогодні є і в Харкові. Дуже добре запам’ятайте цей звук, звук FPV-дронів, який ви почули. Якщо ви ще десь почуєте його, то знайте, що поряд із вами велика небезпека. Такий дрон, найімовірніше, полюватиме за людиною. Усі бачили багато різних відеороликів із Куп’янська, коли там спеціально завдавали ударів по цивільному населенню.
«Залізняк» із монітором підходить до студентів і показує, як їх бачить камера дрона: дівчата та хлопці роблять селфі й дивуються, яка чудова якість зображення.
Найбільш інтерактивна частина тренінгу, яка захопила абсолютно всіх, хто був в авдиторії, — це пояснення, як працює РЕБ. На роль дрона пілот запросив із зали студентку-другокурсницю Світлану.
— Ви будете зараз у ролі мого дрона. Зараз робитимемо тестування. От уставайте, Світлано, тут переді мною. Я говорю без підсилення, без мегафона, не підвищую рівня децибелів, просто як зі звичайного пульта, я кажу вам, кидаю вам команди, а ви мені у відповідь кажіть, як ви почули їх. Зробіть крок назад. Світлано, покрутіться. — Дівчина крутиться — Як ви мене чуєте? — Добре. — Тепер відійдіть на 20 кроків назад. А тепер, зале, умикайте зараз РЕБ. Зал починає аплодувати.
Роль РЕБа виконує авдиторія: студенти гучно аплодують, заглушаючи так команди пілота своєму дрону. «Залізняк» каже щось, але Світлана не чує його.
— Ви заглушили наше з нею спілкування. Світлана не чула мене. Я озивався до неї, а вона ніяк не відгукувалася, не казала, що чує мене. Тобто ви зараз шумом подавили наше з нею спілкування. Тепер я знову відходжу. І ми по-звичайному спілкуємося зі Світланою. Світлано, ви мене чуєте? Ну ж бо, умикаємо зараз РЕБ. — Зала аплодує. Олександр кричить: — Світлано!
А це вже був приклад, як працює підсилення, коли в пульти керування, антени й сам безпілотник ставлять спеціальні підсилювачі. Тоді крізь шум РЕБа команди пілота дрон усе ж таки чує. Говорить Залізняк:
— Це зараз був приклад підсилення, коли ми можемо підсилити будь-який із цих дронів. Із чим, наприклад, дуже важко боротися. От кажуть: «Чому в Харків долітають “Молнії”? Чому їх не можна РЕБом заглушити? У нас же РЕБів дуже багато стоїть». Але от ви бачите, що на кожну дію є протидія. Це такий найпростіший, примітивний приклад, як можна поставити дуже потужне підсилення.
Говоримо зі Світланою Вельмою, яка виконувала роль дрона. Вона вчиться на психологиню.
— Я з Великого Бурлука Куп’янського району. Наразі там дуже складна ситуація, тобто майже щодня моє рідне місто зазнає атак безпілотників, зокрема «шахедів», а іноді — КАБів. Я не можу згадати, коли вперше почула такі безпілотники. Напевно, улітку 2025 року, а можливо, раніше. Тобто ти почув це, потім ти бачиш його, і, звісно, іноді виникає реакція, що ти починаєш знімати його, надсилати друзям, що ось летить. Але я уважаю, що, напевно, треба тікати з того місця, де ти бачиш його.
— Чи почули на тренінгу щось корисне для себе? Чому вирішили прийти та послухати?
— Я переконана, що це корисна інформація. До того ж дуже цікаво розповідали. А в сучасних реаліях, мені здається, це важливо знати й розуміти. Тобто якщо ти знаєш, то можеш щось удіяти принаймні.
Найбільше студентів цікавить, що робити, коли чуєш або навіть бачиш безпілотник.
«Жора» наголошує, що залишатися на відкритому просторі в жодному разі не можна.
— Якщо вже сталося, що ви йдете та чуєте, що десь там у темряві чи тумані він летить, вам потрібно якомога швидше пересуватися до найближчого укриття. Що ми маємо на увазі? Це якась цегляна будівля, якийсь окоп, підвал чи погріб. На відкритому просторі перебувати не можна.
Олександр додає, що безпілотник побачить вас набагато раніше, ніж ви почуєте його.
— Це 100%. Якщо у відкритому полі ви чуєте дрон і ніде сховатися, то це прямо катастрофічна ситуація. Точно не порадив би лягати й прикидатися, що вас тут немає. Вас уже побачили.
Після закінчення заняття розпитуємо про враження третьокурсницю Поліну Юдіну, яка навчається за спеціальністю «публічне управління та адміністрування».
— Розкажіть, чому ви вирішили сьогодні прийти та послухати про дронову безпеку.
— Це актуальна тема. Бо щодня ти чуєш ці звуки. Я живу в Чугуєві — у нас вони постійно літають. Ти постійно все чуєш, але не бачиш. Я така, що краще не дивитимуся, ніж дивитимуся і побачу, що воно літає. Знати про те, як можна себе захистити, знати, як воно працює, щоб заздалегідь передбачити свої дії надалі в разі небезпеки, — це насправді дуже важливо. Організація таких заходів загалом украй актуальна сьогодні.
— Чи було щось, що здивувало вас, чого ви раніше не знали, наприклад?
— Так, я узагалі не знала, що є така велика кількість різновидів цих дронів, що на них можуть причіпляти зовсім різні снаряди. Виявляється, що маленькі снаряди можуть бути навіть небезпечніші, ніж великі.
Інформацію про курси та тренінги від спецпризначенців групи «Гострі картузи» можна знайти в них на сторінці в інстаграмі, а на їхньому ютуб-каналі навіть є відео з такими тренінгами.
Радіо «Накипіло» висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт «Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики», що втілює Internews International у партнерстві з громадською організацією Media Development Foundation (MDF). Радіо «Накипіло» зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відтворює позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Станція “Держпром”» на Радіо «Накипіло».
