Купальське свято в українській традиції було не лише розвагою, а й важливим обрядом очищення, пошуку пари, вшанування природи та захисту від нечистої сили. Більшість звичаїв поєднували язичницькі вірування з християнською традицією.
Про це в етері Радіо «Накипіло» розповіла старша лаборантка навчальної лабораторії фольклору Харківського національного університету мистецтв імені Івана Котляревського та учасниця фольклорного гурту «Муравський шлях» Катерина Курдіновська.
За словами дослідниці, купальські традиції були надзвичайно різноманітними, а особливе місце в них займали вірування про відьом і магічну силу рослин.
«Відьомська тематика на Купала — надзвичайно поширена річ. Це ж середина літа. Вважалося, що все, пов’язане з рослинністю, має потужні властивості. Трави, зібрані в цей час, мають особливу оберегову функцію та найбільшу силу в році. І збирали їх тоді не лише відьми, а й усі люди», — пояснила дослідниця.
За її словами, у народі вірили, що купальське багаття очищає та захищає від нечистої сили. Саме тому на святкування мало виходити все село.
«Існувала традиція, щоб на Купала виходило святкувати все село. Якщо хтось не з’являвся, вважали, що тут щось не так. Скоріш за все, людина боялася купальського вогнища, яке мало очисні та захисні властивості. Навіть попіл із цього багаття брали, щоб підсипати біля будинку, хліва або закопували на городі чи коло межі — аби відьми не ходили», — додала Курдіновська.
Фольклористка наголосила, що купальські традиції зберігалися навіть після поширення християнства.
«Купала, як і більшість народних свят, — це поєднання язичницьких та християнських традицій. Я знаю, що багато священників просто закривали очі на ці гуляння, аби лише люди ходили до церкви. Люди все одно намагалися святкувати, і ніхто їм суворих заборон не ставив», — сказала фахівчиня.
Окреме місце у святкуванні належало квітці щастя, яка розквітає один раз на рік, в ніч напередодні літнього сонцестояння.
«Існує повір’я про квітку папороті. Того, хто її знайде, наздоганятимуть і спокушатимуть нечисті сили, кричатимуть йому вслід. А людина має акуратно донести цю квіточку додому й заховати. Я не чула в легендах, щоб цю квітку знаходила жінка. Зазвичай це хлопець або молодий чоловік. Мабуть, це такий міт про те, що коли маєш мету, ніщо не повинно зупиняти тебе на шляху до неї», — підсумувала вона.
Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Алікою Піхтеревою”.
