«Нетеча, тому що не тече»: Андрій Парамонов — про річки Харкова 

Для розвитку Харкова історично важливими були дві основні річки — Харків і Лопань. Вони впливали не лише на формування міста, а й на його оборону, побут мешканців та розвиток ремесел. 

Про те, як змінювалися харківські річки та які з них згодом увійшли до меж міста, в етері Радіо «Накипіло» розповів дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов.

«У нас є дві основні річки, які дійсно для Харкова дуже важливі — це Лопань і Харків. А поруч з ними є, звісно, інші, які впадають в них. От, скажімо, Немишля, але вона увійшла в межі міста в середині XIX століття», — сказав історик.

За його словами, після адміністративної реформи 1 січня 1924 року до території Харкова увійшла низка річок, зокрема Уди, Немишля, Саржина, Жихор, Залютина, Очеретянка та Чекмазова.

Парамонов наголосив, що на плані Харкова 1742 року Нетеча позначена як протока та старе русло річки Харків. Згодом вона почала пересихати, а на пізніших планах її вже позначали як окрему річку.

«Перша протока проходила посередині Павлівської площі. Тому мені дуже смішно, коли багато дослідників вважають, що Павлівська площа сучасна, що це був подол. Ти починаєш людям пояснювати, що це неможливо, тому що навіть існував окремий такий острів, місцевість Острівок, яка омивалась річкою Харків, річкою Лопань і цією першою протокою Нетеча», — розповів дослідник.

За його словами, на Острівку жили люди, а через протоку певний час навіть працював млин. 

«Павлівська площа розрізалась майже навпіл цим протоком. Який це подол взагалі?» — зазначив Парамонов.

Дослідник звернув увагу на неточності у сучасних назвах, які пов’язані з цією річкою.

«Вибачте, у нас Нетіченська набережна, Нетіченська вулиця, Нетіченський провулок, і всі з помилкою. Походження ж Нетеча, тому що не тече, ну це ж зрозумілі речі», — сказав він.

Зі слів Парамонова, річки мали значення для оборони міста. 

«Для Харкова, якщо ми розповідаємо про фортецю, це дуже важливо, що Харківське городище, де стояла фортеця, цитадель фортеці омивалась двома річками, Лопань і Харків, що заважало хоча б з деяких сторін ворогу без перешкод нападати на цю фортецю», — пояснив історик.

Також річки були джерелом їжі для мешканців. 

«Другий момент для населення — це все ж таки риба, хоча тут треба зауважити, що риби в наших річках харківських було небагато: карась, щука, лінь, в’юни», — розповів він.

У XVIII столітті, за словами Парамонова, у річці Уди водилися також налими. До Лопані вони не заходили через характер течії.

Тоді поблизу Харкова на річках не поспішали будувати млини.

«Млини певний час не можна було ставити біля Харкова, тому що млин — це розлиття річок, заболоченість навкруги, омеління річки, забрудненість річки і можливість ворогу використовувати греблі млинів для того, щоб можна було підійти під стіни фортеці», — пояснив дослідник.

У XIX столітті на Лопані проводили випробування парового човна, а у 1866 році відставний солдат Савенко побудував власний паровий човен.

«У 1866 році такий відставний солдат Савенко теж вирішив побудувати, навіть він знайомий був з цими речами, побудував паровий човен. І вирішив заробляти гроші на тому, щоб катати людей по річці Лопань. Але харківці не розуміли цього, що значить кататися по цим річкам вонючим. Тому в нього бізнес не пішов, і він його закинув», — розповів Парамонов.

У 1920-х роках на Лопані працював річковий трамвай, однак повноцінне судноплавство у Харкові так не розвинулось.

Слухайте інтерв’ю повністю в програмі “Накипіло з Тетяною Федороковю”.

Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»