«Нетеча, тому що не тече»: Андрій Парамонов про річки Харкова

Для розвитку Харкова історично важливими були дві основні річки — Харків і Лопань. Вони впливали не тільки на формування міста, але й на його оборону, побут жителів і розвиток ремесел.

Про те, як змінювалися харківські річки та які з них згодом увійшли до меж міста, в етері Радіо «Накипіло» розповів дослідник історії Слобідської України Андрій Парамонов.

«У нас є дві основні річки, які справді дуже важливі для Харкова, — це Лопань і Харків. А поруч із ними є, звісно, інші, які впадають у них. От, скажімо, Немишля, але вона ввійшла в межі міста в середині XIX століття», — сказав краєзнавець.

За його словами, після адміністративної реформи 1 січня 1924 року до території Харкова ввійшла низка річок, зокрема Уди, Немишля, Саржина, Жихор, Залютина, Очеретянка та Чекмазова.

Парамонов наголосив, що на плані Харкова 1742 року Нетечу позначено як протоку та старе річище Харкова. Згодом вона почала пересихати, а на пізніших планах її уже позначали як окрему річку.

«Перша протока проходила посередині Павлівського майдану. Тому мені дуже смішно, коли багато дослідників уважають, що Павлівський майдан сучасний, що це був поділ. Ти починаєш людям пояснювати, що це неможливо, тому що навіть існував окремий такий острів, місцевість Острівок, яку омивали річки Харків і Лопань, а також перша протока Нетеча», — розповів дослідник.

За його словами, на Острівку жили люди, а через протоку певний час навіть працював млин.

«Павлівський майдан розрізався майже навпіл цією протокою. Який це взагалі поділ?» — зазначив Парамонов.

Він звернув увагу на неточності в сучасних назвах, які пов’язані із цією річкою.

«Вибачте, у нас Нетіченська набережна, Нетіченська вулиця, Нетіченський провулок — і всі з помилкою. Походження ж Нетеча, тому що не тече, ну це ж зрозумілі речі», — сказав краєзнавець.

За словами Парамонова, річки мали значення для оборони міста.

«Для Харкова, якщо ми розповідаємо про фортецю, це дуже важливо, що Харківське городище, де стояла фортеця, цитадель фортеці омивали дві річки, Лопань і Харків, що заважало ворогові хоча б із деяких сторін без перешкод нападати на цю фортецю», — пояснив дослідник.

Також річки були джерелом їжі для містян.

«Другий момент для населення — це все ж таки риба, хоча тут треба зауважити, що риби в наших річках харківських було небагато: карась, щука, лин, в’юни», — розповів він.

У XVIII столітті, за словами Парамонова, у річці Уди водилися також мині. До Лопані вони не заходили через характер течії.

Тоді поблизу Харкова на річках не поспішали будувати млини.

«Певний час млини не можна було ставити біля Харкова, тому що млин — це розлиття річок, заболоченість навкруги, зміління і забрудненість річки, а також можливість для ворога використовувати греблі млинів для того, щоб можна було підійти під стіни фортеці», — пояснив дослідник.

У XIX столітті на Лопані проводили випробування парового човна, а 1866 року відставний солдат Савенко побудував власний паровий човен.

«1866 року такий собі відставний солдат Савенко — навіть він був знайомий із цими речами — побудував паровий човен. Він вирішив заробляти гроші на тому, щоб катати людей по річці Лопань. Але харківці не розуміли, що значить кататися по цих смердючих річка. Тому бізнес у нього не пішов, і він закинув ту справу», — розповів Парамонов.

У 1920-х роках на Лопані працював річковий трамвай, однак повноцінне судноплавство в Харкові так і не розвинулося.

Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Тетяною Федорковою».

Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика — у нашому застосунку для Android | iOS

Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»