У День Злуки ми вирішили обʼєднати східну і західну культурні столиці України і запитати харківʼян про Львів, а львівʼян — про Харків.
Харків’яни про Львів
«Вулиці Львова – це як полиці букіністичного магазину: можна зустріти всіх. Причому, всі, кого б не зустрів, будуть знайомими. Люблю це місто за спонтанність і переплетеність» (Сергій Жадан, письменник, музикант).
«Неодноразово чула про знакову українську вісь — Львів-Київ-Харків. Львів і Харків, здавалося б, дуже різні міста, завжди знаходили точки перетину. Десь ми співпадали, десь мали розбіжності (іноді здавалось, принципові) — і це нормально для загального культурного контексту. Після 24 лютого, мені здається, ми стали ближче» (Тетяна Пилипчук, директорка Харківського ЛітМузею).
«Важко писати щось про Львів, коли ти харків’янин і не написати про Харків, коли ти майже рік галичанин. Одне можу сказати: після нашої перемоги Львів і Харків стануть містами свободи для культури, творчості та життя» (Олександр Сердюк, художній керівник театру «Горобчик»).
Львів’яни про Харків
«Харків для мене — місто багатошарове, закорінене ще в тій слобожанській літературній традиції, яка пов’язана зі Сковородою і поетами-романтиками, без яких би не було ні нової української літератури, ані Шевченка. Харків — місто-палімпсест, де кожна наступна епоха і влада намагалися затерти попереднє і написати своє. Від кожної з епох тут щось залишилося, люблю модерністично-сецесійний та конструктивістський Харків з його виразно українським неповторним мистецько-богемним шармом» (Галина Крук, письменниця,
перекладачка).
«Харків для мене – це молодість і чесність. У Львові є відчуття старого втомленого міста, яке вдає, що в нього ревматизм, щоб не йти на вечірку. Харків несеться, як торнадо, і ти маєш встигнути за ним. Але цей рух, ця гонитва – не прагматична, як у великих бізнес-метрополіях, де кожен сам за себе, на своїй орбіті. Цей рух у Харкові – це якась така велика синергія, якої я не бачив ніде. Місто-оркестр — це про Харків, а не про Львів. Тепер цей оркестр грає музику нашої перемоги. Так, вона звучить з Харкова» (Остап Сливинський, поет, перекладач).
«Прикордонні і важливі міста в культурному сенсі. Говорячи аналогіями, в Харкові закінчується болото і починається асфальт. У Львові асфальт переходить в бруківку. Звичайно що всюди знайдеться тротуарна плитка, але куди без неї» (Сашко Даниленко, мультиплікатор, ілюстратор).
«Після 24.02.2022 для мене Харків – це характер. Особливий, принциповий, трагічно загартований. Місто-форпост. І люди. Їх енергія, стійкість, відчуття власної гідності не дають підстав сумніватися, що все буде Україна» (Ігор Балинський, головний редактор видавництва «Човен»).
Читайте також: Не тільки галичани. Як харківці боролися за незалежну Україну в лавах УПА