Історію деяких міст Слобожанщини відраховують від дат, що не мають достатнього документального підтвердження. За словами дослідника історії Слобідської України Андрія Парамонова, визначаючи вік населеного пункту, потрібно насамперед установити, коли там з’явилося постійне населення.
Про це краєзнавець розповів в етері Радіо «Накипіло».
«Харків молодший за слобідки й міста на Харківщині», — зазначив дослідник.
Він навів приклад Богодухова, який веде свою історію від 1571 року від Дякового Острога.
«Правда, що Дяків Остріг невідомо де був, десь там поблизу. А де саме — ніхто не знає, ніхто не може сказати. Бо це все ж таки не стало поселенням», — зауважив Парамонов.
За його словами, сумнівною є і дата заснування Мерефи.
«Колись Мерефа вела свою історію з 1595 року. Це нам подарунок від Дмитра Івановича Яворницького. Тому що він вирішив, що там народився Іван Сірко», — пояснив дослідник.
Схожа ситуація, за його словами, зі Змієвом, історію якого пов’язують із 1640 роком. Ця дата ґрунтується на легенді про бій із запорожцями й заснування острожка.
«Але, знову ж таки, ніяких джерел, які описували б це й давали б якийсь привід для того, щоб говорити так», — зазначив Парамонов.
На думку дослідника, факт перебування людей на певній території не означає, що там розташовувалося місто чи село.
«Здебільшого люди плутають, що все ж таки повинно бути стале населення, яке от прийшло, а його нащадки й далі живуть там через десять, двадцять, тридцять, сто років. Ту дату ми можемо вирахувати. Інакше справді можуть виникнути якісь дурниці», — сказав Парамонов.
Він наголосив, що такі дискусії важливі, адже ювілейні дати часто призводять до великих бюджетних витрат.
«Уявляєте собі, коли святкувала Мерефа 400 років 1995-го. Там чого тільки не було. Їм же виділяли на святкування гроші з бюджету. Вони робили там якийсь керамічний посуд до цього, тобто витрачалися бюджетні гроші», — зазначив дослідник.
Парамонов пропонував створити для Харківщини довідник із підтвердженими датами заснування населених пунктів.
«Я уже давно пропонував обласній адміністрації, щоб ми зробили конкретний довідник із посиланнями на джерела, коли засновано населений пункт — чи то село, чи то хуторець, чи то містечко, — хто був засновником, які перші прізвища були в цьому населеному пункту. Але так жодна адміністрація і не пішла цим шляхом, тому що інакше справді доведеться щось змінювати», — сказав краєзнавець.
Дату заснування Харкова, яку місто традиційно відзначає, теж варто скоригувати.
«Нині в нас це 1654 рік. У принципі цю дату підкорегували. Треба все ж таки точно переходити на 1653-й», — переконаний він.
На думку дослідника, історію Харкова можна було б розглядати й від 1648 року, коли на Білгородській криниці існувала слобідка, де жило 105 людей. Проблема, за словами Парамонова, полягає у тому, що невідомо, що сталося з тими людьми далі.
«Ми могли б казати і за 1648-й, коли засновано слобідку на Білгородській криниці. Але тут ми справді не знаємо, куди подівалися ці люди. Було 105 осіб, які проживали там. Вони повернулися кудись в інше місце, перейшли чи залишились у Харкові», — розповів він.
Дослідник уважає, що вирішити це питання могла б генеалогія.
«Якби в нас був перелік цих прізвищ, ми порівняли б їх, і тоді сказали б: “О, бачите, ці люди жили тут із 1648 року. Отже, треба вести історію міста саме із цієї дати”», — пояснив Парамонов.
Він критично оцінив спроби вести історію Харкова від Донецького городища чи ще давніших археологічних знахідок.
«Від археологічної пам’ятки ніхто не веде своєї історії — це просто дурниця. Мало хто там жив, якщо навіть неандертальці, то що? Ми ж не потомки неандертальців», — підсумував дослідник.
Слухайте інтерв’ю повністю у програмі «Накипіло з Тетяною Федорковою».
Більше новин із Харкова, подкасти, українська музика в нашому застосунку для Android | iOS
Як доєднатися до Спільноти «Накипіло»
