Польський письменник Бартош Попадяк готує збірку репортажів «Мій український досвід» про життя українських міст на тлі російської повномасштабної війни.
Про свій шлях в українському контексті він розповів в етері Радіо «Накипіло».
«Хочу просто розповісти не тільки про війну, не для того я приїхав, щоб тільки про війну розповідати. Передусім про життя. Це моя мета. Я це якось тут зрозумів, коли побачив про це: “Живемо, робимо своє”. Я хочу написати про сучасність, про людей. Раніше писав романи більш такі, скажімо, не фентезі, а трішки відірвані від дійсності», — сказав письменник.
Бартош Попадяк познайомився з Україною під час навчання у 2013 році, він україніст. Зацікавленість цим напрямом у Польщі зросла під час подій Майдану.
«Нам пощастило, бо хтось прийшов в україністику тоді, коли в Україні нічого не змінювалося, і в них не було такого, щоб вони дуже-дуже зацікавилися. Оскільки для України це був особливий рік, ми стали студентами, що навчаються в особливий час», — зауважив Попадяк.
Київ 2014 року запам’ятався мовним дисонансом, поділився він. Двомовність міста стала бар’єром для розуміння. Нині ж Київ здається йому українськомовним.
Після знайомства з Микитою Григоровим, донецьким журналістом і письменником, Попадяк захопився темою Донбасу. Григоров надихнув його присвятити бакалаврську роботу темі Донбасу в українській літературі XIX століття.
«Картинки, що я бачив, читаючи про Донбас, нагадували мою малу батькіщину. Це район у Кракові, таке собі соціалістичне місто. Його [район] будували як противагу до буржуазного Кракова після Другої світової війни. Це якось перепліталося, образи Донбасу з різних творів, з того, що Микита розповідав, і я почав писати про це поезію» — згадав письменник про початок творчості.
Як порівняти з періодом до повномасштабного вторгнення, зазначив письменник, то в українському суспільстві відбулося зближення. Він помітив об’єднання суспільства, патріотизм, а також гостинність попри війну. Щось, що об’єднує людей, відчув Попадяк і в Харкові.
«Я бачу таку солідарність людей, якесь співбуття. Я не завжди бачу це в Польщі, щоб люди так близько були. Звісно, через війну тут треба гуртуватися. Маю надію, що в нас не буде такого досвіду, але я хотів би, щоб люди в Польщі стали якось ближчими. Тут дуже-дуже це відчувається. І також ставлення до мене як іноземця просто неймовірне», — поділився письменник враженнями від Харкова.
На його думку, рівень підтримки України з боку Польщі залишається переважно високим, але політична риторика періодично змінюється. За спостереженнями письменника, частина поляків усвідомлює загрозу росії та вивчає український досвід.
