Тексти

Творчість, конвертована в донати. Як харків’янка допомагає війську

today16.02.2025 о 08:10 302

Тло

Акварельна фарба, клейстер і вата

Здавалося б, як ці речі можуть допомогти в боротьбі з російськими окупантами? Утім, харківська майстриня Оксана Горєлова із цих трьох компонент і з додаванням дрібки магії робить унікальні іграшки за донати для українського війська.

Оксана Горєлова, майстриня. Фото: Оксана Горєлова

У зборах Оксані допомагає її спільнота в соціальних мережах «Фейсбук» та «Інстаграм». Одна жінка зі Слов’янська побачила допис, що Оксана зробить будь-яку іграшку за донат, і долучилася до збору. Оксана змайструвала для неї квіткового ельфа, бо жителька Слов’янська дуже любить квіти. Згодом вони потоваришували й почали спілкуватися.

Квітковий ельф. Фото: Оксана Горєлова

Деякі ляльки Оксана робила на замовлення. Харківець, який нині живе в Ужгороді, замовив за донат іграшку із чорним собакою, а дівчина з Харкова попросила, щоб Оксана виготовила їй фігурку баскетболіста на радість синові, що займається баскетболом. Гроші, які вони задонатили, пішли на збір Марії Петренко для плетіння маскувальних сіток.

Баскетболіст. Фото: Оксана Горєлова

Також майстриня надсилала свої вироби-іграшки волонтерці з Тернополя, що розігрувала їх лотами для свого збору.

Хлопчик із песиком. Фото: Оксана Горєлова

Усе починається з ідеї ляльки

Образ іграшки постає в уяві художниці: іноді це деталь, яка надалі й розвиває цілісність форми ляльки; іноді це колір чи якась асоціація.

Перед роботою Оксана обмірковує ідею: що це буде? Людина? Янгол? Ельф? Чи, може, панда?

Ельф і панда. Фото: Оксана Горєлова

Якщо за задумом поза ляльки пластична, тоді майстриня створює каркас із дроту. Якщо фігурка статична, то каркас не потрібен. Клейстер із ватою у руках майстрині поступово надають іграшці форми: з’являються частини тіла, риси обличчя, декоративні деталі й аксесуари.

Процес створення іграшки. Фото: Оксана Горєлова

Обрису іграшці надають пальці й натиск залізного пензля у м’яку вату. Увагу мисткині поглинає виріб. Навіть тоді, коли вона розповідає, наскільки їй подобається працювати із цим матеріалом: «Були спроби створювати ляльки з паперу. Але з ватою працювати цікавіше, тому це більш складний матеріал, не такий податливий. Адже папір як пластилін, а з ватою треба попрацювати. З паперу легко зробити потрібний об’єм: береш шматочок і надаєш йому будь-якої форми. А тут треба маленькими шматочками нашаровувати й надавати потрібної форми. Це дуже кропітка й цікава робота. Я роблю це з любов’ю».

Янголятко. Фото: Оксана Горєлова

Майструвати ляльки з глини Оксана не пробувала, бо цього треба вчитися, а на навчання потрібен час.

«Іграшки з вати — це більш домашня історія, яка не потребує багато ресурсів і до снаги кожному й кожній, хто має творчий потенціал або хто просто хоче творчо самовиразитися», — сказала майстриня.

Процес створення. Фото: Оксана Горєлова

До рецепту клейстеру Оксана також прийшла з досвідом. Перші ляльки виходили не дуже якісними, адже це були спроби відшукати власну техніку й набити руку. Майстриня не занепадала духом і далі вдосконалювала свої навички, сприймаючи це як досвід, і вироби ставали кращими. 

Нині Оксана вчиться і далі, уже конвертуючи свою творчість у донати.

Робота чи хобі?

Працювати над ляльками вдається не щодня, зізналася вона, оскільки має основну роботу.

«Якби я працювала над створенням іграшок щодня, то це була б моя основна робота, — пояснила майстриня. — Це хобі, тому я створюю ляльки, коли є настрій і натхнення. Адже тоді я знаходжу якісь цікаві прийоми та ідеї. Наприклад, зробити ляльці шнурки з вати. Чи ще якісь деталі, щоб у ляльці була якась легкість, якась композиція, щоб усе було гармонійним. Коли настрою і натхнення немає, я не майструю іграшок, адже віддаю свою творчість, частинку свого настрою».

Саме тому майстриня створює іграшки, коли є бажання: у вихідні, іноді також у будні, після роботи.

Домашня майстерня. Фото: Оксана Горєлова

За ніч виріб висихає, і потім майстриня розмальовує його акриловими або звичайними акварельними фарбами.

Творчість, конвертована в донати

Створювати іграшки за донати Оксана вирішила тоді, коли зрозуміла, що люди перестали перераховувати гроші на її збори для українського війська. Тоді вона почала шукати нові способи зацікавити людей у зборах, щоб і далі допомагати українським захисникам і захисницям.

«Я подумала, що можу зробити своїми руками якусь цікаву унікальну ляльку, — розповіла вона. — Також я спеціально ставила не дуже велику суму донату, щоб люди приходили й донатили: щоб не відлякувати їх, а навпаки — заохочувати. Це хоч і не великі гроші, але все ж таки донати».

Подяка від українських захисників і захисниць. Фото: Оксана Горєлова

Оксані не подобається називати власні вироби «ватними іграшками». Сміючись вона розповіла, що одного разу, коли писала чернетку допису у фейсбуку, ужила це словосполучення: «Тоді на слові “ватні” мені стало неприємно, бо якось воно на тлі війни з росіянами звучить ну зовсім не дуже. Це слово — “ватні” — тригерить мене. Краще: “ляльки з вати” або, як написав мій знайомий, “фірмова штучка”».

Деякі іграшки, що робила Оксана, пов’язані з певними святами, як, наприклад, фігурка Миколайчика з мандаринами в пакеті АТБ до Різдва.

Миколайчик. Фото: Оксана Горєлова

Але здебільшого ляльки — це оригінальні персонажі.

«Я не користуюся наробками інших людей. Це мої уява та фантазія. Якось так мені примарилося-привиділося, тому як я хочу зробити, так і роблю», — поділилася майстриня.

Ляльки створюються у роздумах на певну тему

Наприклад, у процесі обмірковування теми дружби Оксана вигадала іграшку «Друг у біді не залишить».

«Друг у біді не залишить». Фото: Оксана Горєлова

Іноді ідеї з’являються під час створення. Розповідаючи, Оксана майструє іграшку, повертає у ще не готової фігурки руку — і це вже (як ідея) лисиця-каратистка. «Усе може змінитися у процесі будь-якої миті», — пояснила вона. Пані Оксана завжди старається, щоб лялька була з певним характером, з якоюсь історією.

Створення іграшок — не єдине, завдяки чому майстриня допомагає українським захисникам і захисницям. Фарбу вона використовує не тільки для того, щоб надати обрисів іграшкам, але й для розмальовування нею гільз, які їй передає знайомий військовослужбовець. Розмальовані гільзи потім також конвертуються у допомогу захисникам і захисницям — зокрема, їх розігрують за донати.

Розмальовані гільзи. Фото: Оксана Горєлова

За весь час Оксана створила зо два десятки іграшок, але на цьому зупинятися не збирається. Майстриня сказала, що її таємне бажання — зробити серію з ляльок. Уже має навіть певні ідеї. Однак поки що вона не готова взятися до реалізації цієї мрії через брак часу. А втім, навіть це не зупиняє майстриню у добрих учинках.

«Я подарувала жінці іграшку-янгола, але до неї прийшов у гості маленький хлопчик — син чинного військовослужбовця. Хлопчикові настільки сподобалася ця фігурка, яку я назвала “Янгол із привітом”, що жінка подарувала її йому. Нині я роблю для неї нову іграшку», — поділилася пані Оксана.

Янголи. Фото: Оксана Горєлова

Оскільки прізвище жінки — Лисиця, то авторка вирішила обіграти це у створенні іграшки: янгол із рудим волоссям і зачіскою, схожою на лисячий хвіст. «Щоб не було банально: руда і з хвостом… янголиця», — засміялася Оксана.

Янголиця. Фото: Оксана Горєлова

Також читайте про те, як у Харкові відновлюють традиційну культуру Слобожанщини.

Попередня публікація

Тексти

Прихована людяність і самодослідження: у Харкові відкрили виставку «Тишу чути»

До 22 лютого в Харкові працює персональна виставка Ірини Водолажченко «Тишу чути», яка поєднує графіку та світлові інсталяції, що працюють із темою візуальної тиші. Про задум та ідею виставки художниця розповіла в етері Радіо «Накипіло». «Першочергово були інші назва й концепція. Виставка називалася “Прихована людяність”. Навколо цієї теми я розвивала свої думки. Але що ближче до виставки, то більше я розуміла, що стало більше сенсів, ніж у собі несла ця […]

today15.02.2025 62

0%