«Волонтери вже не їдуть»: як живе Одноробівка за сім кілометрів від російського кордону
today25.02.2026 о 18:07
До Одноробівки Золочівської громади волонтери більше не завозять гуманітарної допомоги через постійні обстріли й атаки дронів. Місцеві жителі змушені самотужки діставатися до сусідніх сіл і вивозити потрібне об’їзними шляхами, ризикуючи життями.
Про це розповіла староста Одноробівського старостинського округу Оксана Пуніна в подкасті «Генплан: відбудова» на Радіо «Накипіло».
За її словами, безпекова ситуація настільки складна, що навіть гуманітарні місії відмовляються заїжджати до села.
«Нам доводиться їхати в Золочів і сусідні села забирати допомогу, яку в Одноробівку вже не можуть завезти волонтери. Мої помічники їдуть або на власних автомобілях, або тракторцем об’їзними шляхами, наражаючи себе на небезпеку», — сказала вона.
Люди вже втрачали транспорт під час таких поїздок.
«У людей від дронів уже і згоріли автомобілі, і були пошкодження, зокрема, під час перевезення допомоги. Я обдзвонюю усіх, помічники знають, на яку годину й куди потрібно під’їхати, завезти не тільки у своє село, але й у сусідні, а ще зробити фотозвіт, роздати під відомість. Ми дивимося на безпекову ситуацію і повідомляємо: не потрібно ризикувати», — пояснила староста.
Через постійні обстріли іноді не радять їхати навіть пересувній Укрпошті.
Одноробівка розташована за сім кілометрів до кордону з рф. Інші села округу — іще ближче: Сотницький Козачок — за 40 метрів, Гур’їв Козачок — за 400–700 метрів, а місцями — до кілометра.
Села цілодобово перебувають під ударами російських дронів, «Градів», артилерії та КАБів. Частина жителів виїхала наприкінці грудня 2025 року — на початку січня 2026 року, зокрема, через відсутність газопостачання.
«В Одноробівці інтернет працює тільки в тих людей, у кого встановлено спеціальне обладнання або Starlink. З грудня 2025 року в нас немає газопостачання, бо є пошкодження», — розповіла Пуніна.
Люди, які залишилися, виживають завдяки електрообігрівачам, залізним грубкам і дровам.
У Гур’ївому Козачку залишається 12 людей. Там немає світла з 21 квітня 2022 року, а зв’язок із жителями майже відсутній. Іноді за сприятливої погоди селянам удається дістатись до Одноробівки.
У 2024 році в Сотницькому Козачку жило 34 людини, а 2025 року село повністю спорожніло.
«Через активні бойові дії люди були вимушені пішки виходити із села. Дорослі чоловіки й жінки везли на велосипедах своїх батьків, несли в руках речі. Тобто сьогодні село повністю пустує», — зауважила староста.
Евакуація у громаді триває із 2022 року, але частина жителів відмовляється виїжджати через господарство й домівки. Попри постійні атаки староста сподівається, що після завершення гарячої фази війни громада зможе відбудуватися, а до Одноробівки повернуться бізнес і молоді родини з дітьми.
«Коли я йшла працювати старостою, були одні функціональні обов’язки. Працював спеціаліст, були водій і прибиральниця. Коли люди почали виїжджати, штат зменшився. Староста може виконувати свої обов’язки тільки з допомогою місцевих жителів», — підсумувала вона.
До Одноробівського старостинського округу Золочівської громади входять 13 сіл і два селища біля самого кордону.
Радіо «Накипіло» висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Радіо «Накипіло» зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.
Евакуація людей із прифронтових громад Харківщини значно ускладнилася через російські атаки дронів. В етері Радіо «Накипіло» координатор евакуаційних екіпажів консорціуму Steel і директор благодійного фонду «Хаустов» Євген Хаустов розповів про труднощі рятувальних операцій. «Ситуація складна через дуже широку лінію фронту. Кількість персоналу, який займається евакуацією, украй обмежена. Якби не було волонтерів, то я не знав би, як ми вивезли загалом стільки людей», — сказав він. За словами Хаустова, попри те, […]