Четвертого травня у Харкові відкрилася виставка «Воєнний плакат весняного стану». У саду харківського літмузею презентували 16 плакатів, автором яких є засновник одеського проєкту «Літери в місті» Сергій Ровинський. За словами митця, ці плакати також бачила львівська публіка.
«У Львові ми вперше показали роботи на слова, сказані саме під час великої війни, — виставка відкрилася напередодні річниці повномасштабного вторгнення», — розповів він.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/6-770x515.png)
Під час розроблення плакатів команда Сергія робила летерінг, надихаючись роботами українських майстрів, серед яких — Гніздовський, Кричевський, Нарбут та інші.
«До торішнього Дня писемності ми створили плакат-абетку. Тридцять три літери із 33 робіт різних майстрів української графіки. Ці люди та їхня спадщина надихає нас на створення літер», — сказав він.
Орнаменти, які автор застосував у роботах, назв не мають. А втім, він сказав, що використовував український орнамент: «Справжній і різноманітний, а не ті примітивні патерни, які дехто, на жаль, сприймає як щось українське і які зазвичай можна побачити на муніципальних бордах».
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/20230504_152222-770x347.jpg)
Плакат може бути рекламою, агітацією або й зброєю: в окупованих містах активісти руху «Жовта стрічка» використовують плакати як деморалізаційний інструмент, як форму боротьби з окупантами.
Сергієві плакати мають афористичну форму, обрамлену орнаментально. Він зізнався, що почав їх робити у лютому 2022 року з напрочуд банальної причини, але тоді вона здавалася йому найголовнішою.
«Ми робили плакати для продажу, а продавали задля збору грошей Силам оборони. Перші місяці ми передавали все, що нам надходило, і не думали про щось інше, — ділиться Сергій. — Потім з’явилася інша мета. Не замість першої, а в додаток. Ішов, мабуть, четвертий місяць великої війни, і світом поширювалося захоплення Україною: нашу країну почали впізнавати, про неї усі говорили. Але майже всюди — тільки про дивовижну сміливість. Світ ніби відкрив для себе Україну, але не повноцінно».
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/4-770x515.png)
Як розповів митець, він та його команда хотіли представити Україну як державу із багатою, самобутньою культурою, відмінною від російської.
«Скільки ми чули тез про майже однакових людей тут і на росії, про примирення братів, адже в очах багатьох Україна справді була молодшим братом. Це вже потім великі музеї почали визнавати українських митців минулого саме українцями, а не росіянами.
Ми хотіли, щоб Україну сприймали не тільки як хоробру країну, що тримає оборону. Хотіли розказати й показати, що маємо величезну культурну спадщину, що ми зовсім не брати зі східними дикунами. Тому лайливі слова на наших плакатах поступово змінилися на українську поезію, а потім майже зникли».
Сьогодні в Харкові одеський проєкт «Літери в місті» презентує саме літературні плакати. «Найбільш влучні, найбільш промовисті слова, що розкривають образ дивовижної культурної країни, яка виборює свою свободу», — наголосив ініціатор виставки.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/20230504_145152-1-770x347.jpg)
Авторами цитат, які команда Сергія використала у плакатах, є такі письменниці й письменники: Галина Крук, Ірина Шувалова, Сергій Жадан, Дарина Гладун, Вікторія Амеліна, Ліна Костенко, Лесик Панасюк, Катерина Калитко й Артем Азоян.
«Загалом маємо роботи на слова орієнтовно 20–25 авторів. На виставці немає найлютіших плакатів. Весна, музей, надія — вирішили обійтися без люті. Вибирали серед висловів, створених у ці останні 14 місяців, тому відкинули ще багато непоганих робіт», — сказав Сергій Ровинський.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/2-1-736x770.png)
У плакатах заклали ігровий елемент: авторів і авторок цитат не вказано, тому глядач має здогадатися, кому вони належать, або ж скористатися пошуком.
«Роботи не мають назв, ми нічого не хочемо додавати до них, окрім того, що вони вже розповідають, тому обійшлися без зайвого супроводу. Але якщо роботи знайдуть якийсь відгук у глядача, якщо він не тільки знайде автора в гуглі, а й згодом відкриє його для себе, то ми не дарма це все зробили», — сказав Сергій.
За словами кураторки виставки Діни Чмуж, це рішення досить удале, бо вирівнює голоси авторів на плакатах.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/20230504_151412-1-770x347.jpg)
Ровинський розповів, що такі виставки вибудовують культурний зв’язок не тільки між Харковом та Одесою, а й між різними містами України, яким є чим доповнити одне одного.
«Ця виставка є лише частиною нашого проєкту. А ще є виставки збірні, де ми запрошуємо до участі художників із різних міст…» — сказав він.
У плакатах одеського проєкту не дуже багато власне Одеси.
«Під час перегляду плакатів в інстаграмі чи на виставці, гадаю, складно відразу сказати, що це все народилося в Одесі. А втім, від нашого проєкту є користь для самого міста. Одеса має генерувати сучасний актуальний український контент; не тільки запрошувати (бо ми ж курорт), а й створювати. В Одесі не дуже багато якісного українського, на відміну від інших великих міст. Це сумно, і цьому треба якось зарадити, що ми й ніби робимо», — уважає митець.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/3-1-770x515.png)
На думку Сергія, Одеса й Харків мають багато спільного. Його діяльність в інших культурних проєктах часто перетинається з Харковом.
«До того, як прийти з виставкою до харківського літмузею, ми проводили виставку «Харків — Залізобетон» у грудні минулого року в Зеленому театрі Одеси. А перед тим робили виступи Сергія Жадана. Багато-багато разів. Та й узагалі… Багато в чому Харків для нас (кажу від себе, а не від міста) — взірцевий приклад. Місто, яке надихає ось просто зараз, попри своє розташування і всі пов’язані із цим складнощі, попри всі жахіття цієї війни. Місто, де є чим захоплюватися й із чим хотіти співпрацювати», — поділився одесит.
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/5-770x515.png)
Художник і професор кафедри графічного дизайну Харківської академії дизайну і мистецтв Олег Векленко прокоментував експозицію у садку літмузею так:
«Виставка цікава, гарний концепт і, на мою думку, точно відповідає місцю, де її проводять. Ці яскраві, декоративні аркуші складно назвати плакатами, скоріше — літературними цитатами в обрамленні елементів українських орнаментів. Мені дуже імпонує, що автор використав саме українські накреслення літер. Вони перегукуються і резонують з орнаментальним виконанням картушів».
![](https://radio.nakypilo.ua/wp-content/uploads/2023/05/1-1-736x770.png)
Олена, відвідувачка виставки, розповіла, що серед її друзів був локальний жарт, який стосувався того, що в Харкові багато вулиць із совєцькими назвами. «І хотілось би, щоб якийсь провулок перейменували на честь моїх друзів, але тепер… щось не хочеться», — сказала вона дивлячись на плакат, що найбільше її вразив — «Мої знайомі стали вулицями».
Для жінки ця виставка стала діалогом зі своїми. «Це лікувальна розмова із близькими через мистецтво», — пояснила вона.
Виставку можна відвідати в саду літературного музею з 10:00 до 18:00 у будні та вихідні. Вона триватиме протягом двох тижнів, із можливим подовженням на довший період.