Бездумні репости мало- й незрозумілих відео. Продовжуючи цю тему, журналісти Марія Малєвська й Олександр Бринза в етері Радіо «Накипіло» говорили про випадок, що стався минулого тижня. Тоді люди в соцмережах почали бездумно поширювати відео, яке опублікував Ярослав Миколайович Годунок.
«Годунок тепер має стати мемом»
— Марія Малєвська
Марія:
Годунок тепер має стати мемом. Надалі ми називатимемо всі подібні історії «годунками». Це не зовсім про фейки, не зовсім про ІПсО і не про пропаганду також, але про бездумний масовий шеринг, який мав статися на цій стадії в нашому суспільстві.
Навесні минулого року я прочитала велику статтю про стадії, які проходить суспільство, яке опиняється в умовах війни.
Після першої стадії героїзму і після другої, яку називають «медовим місяцем», коли всі єднаються, займаються волонтерством і так далі, настає третя стадія, яка характеризується внутрішніми «срачами», розчаруваннями. І на цій стадії виявляються найгірші людські риси.
Для тих, хто пропустив, ось звернення людини, яка зветься Ярослав Годунок.
Марія:
Повна версія відео триває хвилин десять. Є коротша — хвилини чотири, яка розлетілася інстаграмом, фейсбуком, тиктоком. Там багато чого сказано, і складно передати сенс того, що людина хотіла донести.
Отже, спробуємо замість Ярослава Годунка сформулювати, у чому було звернення.
За його словами, у Мукачівському військовому шпиталі стався інцидент. Ярослав каже про те, що його побратима, якого пораненим привезли туди з ампутацією руки, лишили в коридорі з іншими пораненими, не надали простирадл, не нагодували, не дали телефонів, щоб вийти на зв’язок.
«У відео є багато емоцій і мало конкретики»
— Олександр Бринза
Я разів десять передивилася це відео, щоб вихопити звідти цей концентрат сенсу.
Там багато лайки та звернень до влади, Залужного, фрази про мавіки й ситуацію на фронті, і все це сказано дуже емоційно.
Олександр:
Багато емоцій і доволі мало, як на мене, чіткої інформації. Імені жодного конкретного лікаря він не називає, як і жодної конкретної медсестри чи ще якогось медичного працівника.
«Це те, що я назвала б маніпуляцією»
— Марія Малєвська
Людина просто обурена, що бійця поклали десь у коридорі, наскільки зрозуміло. Є ще уривок про ситуацію, коли до якогось хлопця підійшли лікарі й пообіцяли, що конкретно йому допоможуть. І він цим теж обурений.
Марія:
Він навіть зривається на плач. Людина у військовій формі сидить в автівці й записує себе дуже емоційно. Що відбувається далі? Починається масовий шеринг. Я не знаю, скільки було репостів і коментарів. Це важко підрахувати, бо відео опублікував він сам, запостили й топблогери: Раміна, Дантес, а також військовослужбовці. Боюся, що в підсумку це відео має кількасот тисяч поширень.
Тож ми почали розбиратися, що відбувається: запитали людей, чому вони вирішили це поширити.
Олександр:
Ми запитали підписників, що саме спонукає їх поширювати відео людини, яку вони вперше бачать.
Я ризикну припустити, що 99,9 % людей уперше бачили цього чоловіка, але дуже сміливо його перепощували, тому що він у військовій формі, говорить українською мовою і дуже обурений ситуацією.
Марія:
Плюс ефект натовпу: «Дуже багато людей це поширюють — поширю і я». Видно, що відео влучило в нерв. Люди, яких ми спитали, це підтвердили.
«Це ІПсО ми створили самі собі»
— Марія Малєвська
Олександр:
Ця дівчина і, думаю, дуже багато людей перепостили відео тому, що це поширили ті, кому вони довіряють. Також люди ділилися ним, бо, за їхніми словами, стикалися з некомпетентністю лікарів.
Марія:
Кожен з опитаних людей казав про переживання. Тобто їм вдало натиснули на емоції. До того ж некомпетентність лікарів — це трохи інше, ніж некомпетентність, наприклад, рієлтора або журналіста. Бо з рієлтором або журналістом стикаються не всі, а з медиками — 100 % людей.
Олександр:
Некомпетентність медика — це пряма загроза здоров’ю або навіть життю.
Марія:
Тому це дуже тригерить людей. Це те, що я назвала б маніпуляцією і навмисним тригером.
Олександр:
На емоцію нелюбові до лікарів дуже легко натиснути, бо багато людей упереджено ставляться до лікарів.
Марія:
Так, кожен має негативний досвід.
Також у попередньому записі ми почули, як людина каже, що її затригерила фраза про те, що «депутати крадуть». Але про депутатів згодом.
Іще один чоловік сказав, що це ІПсО.
Але я не бачу в цьому ІПсО. Не думаю, що це був російський вкид. Ми самі його підсунули російській пропаганді — це ІПсО ми створили самі собі.
«Годунок потрапив у серйозну, дуже больову точку»
— Олександр Бринза
Корупція як була до 2014 року або й до 24 лютого 2022-го, так і залишилася, і далі буде також. Це як пил, який постійно треба прибирати. Бо навіть якщо сьогодні цей пил прибрати, то завтра він з’явиться знову.
Відео потрапило в невдоволення людей. Ще один коротенький аудіозапис, але дуже важливий. Його зробила дружина бійця.
Ось таке пояснення, чому людина це поширила.
Там було багато відповідей, і в принципі всі вони типові, але картина більш-менш така.
Багато з опитаних людей сказали про те, що поширити це відео захотілося через те, що побачили, як у людини нерви на межі, що Годунок мало не плаче. Або їх обурило те, що відбувається нині в Україні.
Олександр:
Годунок потрапив у серйозну, дуже больову точку: хлопці на передовій, а хтось на них не звертає уваги; хтось жирує і гроші «косить» мішками — їм аби тільки свої кишені набити, а хлопці там гинуть; бо комусь війна, а комусь мати рідна.
Марія:
Є ще географічна ознака, яку Сашко помітив.
Тролінг «Закарпатського котла» або «Вінницького котла», як нині тролять регіони на Заході України. Це теж, на мою думку, відіграло значну роль. Людей, які там працюють і живуть, тролять за те, що вони війни не бачили, і це теж неабияк спрацювало.
«Людям здається, що істеричні звернення — це єдине джерело інформації про систему медицини й про те, як лікують хлопців і дівчат»
— Олександр Бринза
Олександр:
Я абсолютно впевнений, що, якби це був якийсь шпиталь у Дніпрі або в Запоріжжі, резонанс був би не таким сильним.
Інший бік цієї історії: у ЗМІ й українському інформаційному просторі дуже мало українських військових шпиталів. І це правда.
Від початку повномасштабного вторгнення ми з Марією тільки один раз змогли потрапити у наш Харківський військовий шпиталь, з великим клопотом і дуже великими проблемами.
«Коли є прогалина в комунікації, коли інформації бракує, з’являються і зароджуються чутки й дезінформація»
— Марія Малєвська
Коли ми зняли цей сюжет, то випустили його набагато пізніше, ніж зняли. І теж купу кіл пекла пройшли, перш ніж його випустити. І коли немає нормальної, офіційної інформації про наші військові шпиталі, про медичну систему й про те як лікують бійців, то, звісно, що всякі такі істеричні звернення будуть розлітатися. Бо людям здається, що це єдине джерело інформації про систему медицини й про те, як лікують хлопців і дівчат.
Марія:
Коли є прогалина в комунікації, коли інформації бракує, з’являються і зароджуються чутки й дезінформація. І командування Медичних сил, на мою думку, у цьому сенсі й справді не розуміє важливості комунікації із суспільством через пресу.
Олександр:
Ця історія має змусити замислитися нас над тим, що, можливо, ми теж десь недопрацьовуємо в плані комунікації з пресою і людьми. Може, потрібно все-таки пускати журналістів у військові шпиталі частіше.
«Коли немає офіційної інформації, починають квітнути чутки й плітки»
— Олександр Бринза
Ми з Марією знайшли доволі влучне порівняння: історію з Геннадієм Кернесом, коли той, уже незадовго до своєї смерті, потрапив у лікарню і його відвезли лікуватися в Берлін.
Тоді ні наша міська рада, ні члени родини Кернеса не давали жодної офіційної інформації про стан його здоров’я. Як наслідок, з’являлися чутки.
Згадаймо, що тоді він «помирав» просто-таки що два дні: то в пабліках, то якийсь депутат міг його поховати, який-небудь Родзинський.
Коли немає офіційної інформації, обов’язково починають квітнути чутки й плітки.
Марія:
Менше з тим, медичні установи й військові шпиталі справді мають проблеми. Цього не можна заперечувати. Багато хто з бійців або дружин поранених бійців чи волонтерів розкажуть про ці проблеми. Не можна на них заплющувати очі. Але те, що відбулося, — той, як би я його назвала, «політичний гайп», — непорядно робити це на болючій і чутливій для суспільства темі.
Ми пояснимо, чому я вважаю, що це був саме політичний гайп, але спершу спробували дізнатися ситуацію зсередини шпиталю.
Я стала шукати, хто міг би нам розповісти, що насправді там відбулося, чи так усе, як це описує у своєму емоційному зверненні Ярослав Годунок.
Туди поїхав представник омбудсмана: була перевірка, яка виявила незначні порушення. Спеціалізована прокуратура також проводить перевірку.
Я поспілкувалася з людиною, яка там працює. За її словами, ситуація складна, але не все так погано. «Хворих завжди гарно годували в шпиталі, працівники харчуються тим самим. Окрім того, до військовослужбовців приходять волонтери. Йогурти, фрукти, овочі, м’ясо — усе це є», — сказали мені.
«Гайпувати на болючій і чутливій для суспільства темі — непорядно»
— Марія Малєвська
Людина написала, що, поки хлопці чекали, коли їх оформлять (а це зайняло якийсь час), їх приїхало багато. Справді, буває, що санавіація привозить кілька десятків бійців, тож їх розміщують у коридорах.
Отже, бійці в коридорах справді можуть бути. І ми стали свідками цього в Харківському шпиталі, як бачили це й у стабілізаційному пункті на Лиманському напрямку, коли працювали там.
У фейсбуці був допис дружини одного з поранених бійців, який досить тривалий час провів саме в цьому Мукачівському шпиталі. Її звати Тетяна Когутич. Важливо те, що людина не приховує свого імені та прізвища. Жінка написала, що це не п’ятизірковий готель, але ні під час операції її чоловікові, ні під час лікування, коли відвідувала його, вона не бачила хлопців у коридорах. «Так, таке можливо, коли привозять одразу багатьох поранених і поки їх не прооперували й не розподілили по палатах. Можливо, що хтось чекає в коридорах протягом якогось часу, але там немає такого, щоби хлопців тримали в коридорах», — ідеться в її пості.
Щодо їжі, то дружина бійця досить розлого пояснює, що військових насправді годують і вона там їла.
У коментарях під її дописом медики з Мукачівського шпиталю погодилися з написаним і висловили вдячність за її слова. Зокрема, Наталія Гарабко написала: «Дякуємо за слова підтримки, адекватну критику, бо справді, не все ідеально, але все не так, як про це пишуть. І поливати брудом і бути невдячними тим, хто день і ніч працює в шпиталі, — це дуже несправедливо».
Інша медикиня прокоментувала пост дружини бійця так: «Дякуємо за хороші слова підтримки. Дуже приємно, що є люди, які бачать роботу інших. Ми докладаємо зусиль для покращення умов перебування, але всім не вгодиш. Працюємо далі».
Це коментарі з тієї самої мережі, якою ширилося відео Ярослава Годунка.
«Хто такий Ярослав Годунок? Секунда в гуглі — і ви дізнаєтеся»
— Марія Малєвська
Варто звернути увагу на ще один важливий момент, на який указала волонтерка Катерина Терехова, що тимчасово переселилася саме в Мукачеве. Вона збудувала там шелтер для переселенців, а також допомагає Мукачівському шпиталю. Жінка розповіла, що побачила, коли з’їздила до шпиталю.
І тепер найцікавіше: хто такий Ярослав Годунок?
Одна секунда в гуглі — і ви почуєте ось це.
Так, 10 липня 2019 року президент Володимир Зеленський вигнав із наради секретаря міськради Борисполя.
Отже, Ярослав Годунок — це екссекретар Бориспільської міськради. Гугл розповість вам це за лічені хвилини. Про нього навіть є стаття на вікіпедії. Я поспілкувалася з тими, хто живе на Київщині й знає його особисто. Чоловіка описали як дуже одіозну особу, яка любить скандали.
Раніше опитані нами люди відповіли, що поширили це відео, бо Годунок сказав, що «депутати крадуть». Так от, Ярослав Годунок сам у політиці вже 20 років.
У своїх профілях у соцмережах він називає себе громадським діячем і народним розбійником, а також пише про те, що хоче стати президентом і є єдиним президентом, який усіх урятує.
Олександр:
Найцікавіше те, що свого часу Годунок служив у «Беркуті», а ще — він мав судимість за кримінальним провадженням.
Марія:
На нього відкрили навіть кілька кримінальних проваджень: за зберігання наркотиків, за вибухівку, але вони, здається, нічим не закінчилися. А судом і, власне, судимістю, закінчилася справа за розбій.
Коли Годунок служив у «Беркуті», вони вимагали гроші в матері чоловіка з інвалідністю, і суд визнав його та інших беркутівців винними. Але він не сидів, а отримав умовне.
Це було 2000 року, а вже 2002-го, тобто ще коли Годунок перебував на випробувальному терміні, він почав свою політичну кар’єру і вже 2005-го став депутатом.
2019 року Годунок побив активіста-переселенця на сесії Бориспільської міської ради. Навесні 2022-го він вступив у добровольче формування Бориспільської територіальної громади й одяг форму.
Окрім того, він досить не бідна людина — це можна подивитися у його декларації. Також Годунок балотувався в мери Борисполя.
«Не будь-яка людина у формі є військовослужбовцем»
— Марія Малєвська
Знаючи тепер це все, поставте собі запитання: чи поширили б ви це відео, знаючи, який бекграунд має ця людина?
Олександр:
Зверніть увагу, що військовослужбовці дуже часто, коли записують відео і звертаються до людей, називають свою посаду, позивний або ім’я.
Ця людина, записуючи відео, не назвала ані імені, ані позивного. Це також має наштовхувати на якісь сумніви.
Марія:
Підтвердженої інформації про те, де нині служить і чи служить узагалі Ярослав Годунок, я так і не знайшла. Але знайшла в коментарях під його відео наратив, який повторюється багато разів і який упевнив мене в тому, що це не ІПсО, яке перетворилося на ІПсО.
Цитую те, що пишуть під цим його відео: «Нашій владі категорично невигідне швидке закінчення війни: іще не весь бюджет роздерибанили, ще не всіх чоловіків утилізували на фронті». Інша людина пише: «Так, пацанам уже давно треба йти й робити переворот, бо влада вкрай вже обжерлася мухоморів».
Наратив «хлопці беріть зброю і йдіть скидати владу» повторюється раз у раз, про що й сказав у своєму відео Годунок.
Ось ця півторарічна мантра «віримо в ЗСУ» вилізла нам боком, бо тепер будь-яку людину у формі сприймають як певного апостола, який несе обов’язкову правду.
Я вдячна цій історії й насправді вдячна Годункові за цей урок про те, що не будь-яка людина у формі є військовослужбовцем.
Олександр:
Як і не є носієм якоїсь пресвятої істини.
Марія:
І військові на фронті, так само як і люди в мирному Харкові або вже в мирній Балаклії, є різні. Армія — це такий самий зріз суспільства, як і в будь-якому місті.
Олександр:
Чого нас учить ця історія? Як ти вважаєш?
Марія:
Я вважаю, що коли ти стривожений, тобі дуже хочеться полегшення. І ти шукаєш, де знайти б це полегшення. Найпростішим шляхом для тебе виявляється поділитися, як із подружкою. Тебе образив чоловік — ти хочеш піти й поскаржитися подружці. Але насправді від цього не полегшає.
«Такі відео тільки збільшують рівень тривожності»
— Марія Малєвська
Людина в соцмережах безсила — вона нічого не може зробити. Щоб поширити таке відео, не треба напружуватися. Це ж не донат, коли треба подумати, чи є сьогодні зайві 100–200 гривень скинути на якийсь фонд. А тут не треба напружуватися: ти поширив, і здається, що ти щось контролюєш, на щось впливаєш, що якось допоміг.
Такі відео тільки збільшують наш рівень тривожності. Чи треба нам це? Ми всі вже за ці півтора року зрозуміли, що паніка лише заважає. Охоплені панікою люди роблять дурниці. А це відео тільки посилює паніку, робить слабшими нас і наш спротив.
А тепер подумаймо: кому вигідно, щоб ми панікували, щоб у нашому суспільстві почався розбрат, чвари та срачі? Кому вигідно, щоб ми стали слабшими?
Олександр:
Мені здається, що багато людей навіть не зрозуміли, якої миті стався цей перепост. Бо людина, яка панікує і психує, просто автоматично змушує тебе поширити.
Я ще раз переконався, що не треба репостити допису людини, яку ви взагалі вперше в житті бачите.
Не треба цього робити не по гугливши, не подивившись, що це взагалі за людина і яка її соціальна значущість, яка її військова роль, які її заслуги й наскільки правдиву інформацію вона несе з екранів ваших смартфонів.
Марія:
Що треба робити, коли нам тиснуть на емоції? Перше: ми відразу замислюємося, навіщо це роблять.
Друге: заходимо в гугл, витрачаємо хвилину й намагаємося зрозуміти, що це за людина та навіщо їй це потрібно.
І третє: уявляємо перед собою ваги, на яких корупція, медичні скандали, бруківка й так далі. Вони не можуть бути на одних вагах разом із нашою головною нині загрозою, бо ми всі розуміємо, яка наша головна сьогодні загроза.
Якщо знову порівнювати з пилом у кімнаті, то від пилу ми не помремо, а від ракети — так. Ми починаємо переборювати корупцію, ми зробили євроремонти в усіх військових шпиталях, але чи важливо це буде, якщо на наступний епізод із корупцією вам доведеться скаржитися до фсб або кремлівських посіпак і так далі?
